Все у світі має свою ціну. Мій переїзд із мегаполісу до села заради чистого ефіру теж. У планах все було райдужно, як форель на сонці. Але ближче до землі все трохи не так :-) Спочатку сильно дратував запах компостної ями у сусіда. Потім зайці, котрі об'їдають кору яблунь. Поряд з радістю після встановлення поворотних антен прикрості з приводу витрат на утримання даху :-( Разом з чистим ефіром прийшло і розуміння того що якщо щось з нирками - їхати за 50 км до обласного центру. У неділю з ранку люди на пляж, а мені траву в саду косити...
А восени, як міграція гну в Африці, місцеві миші, ті, яких не з'їли їжачки, натовпами переселяються на зимові квартири – до мене. Іноді минає два місяці поки мишоловки не переловлять усіх. А весь цей час на кухні, де підпілля та вхід у підвал, витає незнищенний запах Миші. Суть, власне, у фотографії. Безкоштовний сир....
