Ну вот дошли руки до рисования :-) Художник из меня никакой, даже в компьютерном построении, поэтому будем ждать пока Гена UN7FGO не нарисует гербер файлы. А для нетерпеливых, тех кто захочет "лепить" устройство на макетных платах, что гораздо быстрее, привожу каракули рукой мастера :-)
В схеме есть два узких места. Точнее наоборот - надо сделать выбор: звук на борту или нет. И еще выбрать тип оптопары: с триггером Шмидта или без. Хорошая и дорогая от Sharp PC900U. Есть попроще H11L1. А можно вообще на 4N25. Как сделано у меня. Но для перфекционистов в схему нарисуем H11L1. На схеме U1-U4
По поводу звуковой карты на борту. Если не заниматься ничем, кроме как собирать квадраты в FT8, то это вряд ли имеет смысл. А если у вас работает целый комбайн - типа два радио и еще вы смотрите YouTube, то здравый смысл подсказывает, что можно использовать внешнюю USB звуковую карту и не грузить рабочую машину. Но главное - вы сможете слушать музыку, а ваш интерфейс будет работать в FT8 моде. Дополнительным бонусом будет отсутствие пары лишних аудиокабелей к компьютеру. По хорошему тут логично было бы установить на плату скоростной USB изолятор и тогда к компьютеру вообще шел бы один кабель, но тогда про устройство уже нельзя будет сказать "простой интерфейс".
В этой конструкции используется неопределенность в среде программистов как использовать пины RS232 протокола. Например в N1MM программа использует сигналы DTR и RTS отдельно от тракта собственно передачи (TXD&RXD) и поэтому в N1MM достаточно одного COM порта на всё. А в Log4OM уже нет. То есть в каждой из программ-логеров СОМ используется по разному :-( Но мы стоим лицом к понятию "простой" поэтому схема и правда будет несложной.
Прежде всего мы разделим её на две части для гальванической развязки трансивера и компьютера. См. видео. По звуку это сделают трансформаторы (или звуковая карта), а по собственно каналам прием-передача, PTT и CW это сделают оптопары. Как сделать звук смотри старую схему ниже. Сейчас привожу новый вариант. Не забудьте, что от трансивера понадобится питающее напряжение (со своей землей) для его оптопары САТ. На схеме это Vin. Обращаю ваше внимание на то, что электролитический конденсатор большой ёмкости тут обязателен. Равно как и блокировочные по 10-15 нанофарад. И, конечно же, дроссель в развязке питающего напряжения для оптопар.
Собрал в коробочку интерфейс и распаял кабель для Ic-7600. Как и обещал раньше, снял видосик про то как подключается и работает. С лексикой получилось не очень, зато всё видно :-) Схему нарисовать не успел. Уж очень много работы. Скорее всего к воскресенью дорисую.
Вчера ездили в большой магазин завершать программу смены дверей на первом этаже. Ремонт :-( Да еще надо было купить в "Никоме" пару 8-pin разъёмов под конструируемую игрушку. На вокзале были встречены представителем местной диаспоры радиолюбителей. И сразу кофеварить:-) На фото UR5RP, UY2RY, UT0RS.
Потом дела по дверям, слава богу тревога прозвучала через секунду после того как заплатили последний платёж: уже за доставку. Но доехать до магазина радиодеталей не судьба - тревога и магазины закрыты.
Так что сегодня магазин - база UW1RR - Еловщина. Домик Виталий практически гостевая платформа Чернигова. Мало кто там не бывал. Ну и антураж соответственно содержанию. На фото гостевые очки.
Упоминание про магазин не случайно. Я уже полгода езжу в "Вену" с заветным желанием купить болты с потайной головкой М3х4. Безрезультатно. У Виталия нашлось их штук 20. Не новых, правда, и не десятки, как планировал, но всё-таки....
А дальше - дары волхвов :-) Ферриты для всяких поделок. У меня сложилось впечатление что для антеннных балунов-трансформаторов лучшими ферритами являются сердечники отклоняющих систем от старых теликов. Качество ферритов по результата измерений что-то около 31-го материала по DIN, А заодно прочих ферритов большой мощности. Спасибо, Виталий. Дай бог тебе здоровья и долголетия, а твоим привычкам стабильности :-)
Чепрез пару минут подошел Игорь UR5RBV. Чуток не дождались Алексея UT5RB - пора было двигать к электричке. Но ничего, через три дня встретимся в Соснице на встрече радиолюбителей Черниговщины.
Молодший приятель на тижні підзавів моє Его і я як молодий повівся: став збирати країни не взагалі, а на Challenge :-) Так часто часто став дивитися в кластер :-) Сьогодні п'ятий день. Але вухо старого телеграфіста потай зневажає все те, що не можна прийняти на слух :-) Коротше FT8 "дуделка" мені набридла і пішов я послухати топ діапазони. На 160 поки нічого, на 80 теж негусто, а ось на 40 чути Норфолк VK9DX. Він у мене в цьому діапазоні є, але я записав. "для краси": адже справді екзотика.
Сходите посмотрите фото на QRZ.com. Вам понравится...
Кілька тижнів я був зайнятий тим, що неспiшно "набивав" плату універсального інтерфейсу RTX-PC, який за своїми можливостями становить альтернативу аналогічним девайсам від RigExper. Зі скороченнями, звичайно. Я вважав за непотрібне ручки установки рівнів аудіосигналу на передній панелі, тому що їх налаштовують практично один раз, вбудований Winkey (у кожного улюблений ключ, відмінний від Winkey вже стоїть на столі), а заразом прибрав FSK, так як FT8 однозначно витісняє RTTY з радіоаматорського життя. Скрипучи серцем відмовився також від використання такого девайсу зі старими моделями Kenwood, що використовують повний RS232 протокол. Таким чином стало можливим відокремити у використанні сам САТ та сигнали керування потоком DTR та RTS. Вийшов дешевий пристрій з одним портом СОМ, який дозволяє використовувати його в більшості радіоаматорських програм і з більшістю трансіверів що дозволяють використання САТ. Собівартість порівняно з вартістю TI-8, наприклад, значно нижча. Для роботи інтерфейсу не потрібне програмне забезпечення, все обслуговується стандартними драйверами Windows. У пристрої реалізована повна гальванічна розв'язка комп'ютера та трансівера за допомогою оптопарів.
Корпус пристрою відокремлений як від комп'ютера так і трансівера. Групи дротів до комп'ютера (USB та два SOUND) та трансівера гальванічно розв'язані. При такому розкладі корпус самого пристрою можна заземлювати або на корпус комп'ютера або на корпус трансивера, тобто на фізичне заземлення. Для боротьби з наведеннями та самозбудженнями на всі провідники до трансівера надіті феритові "опіри" високої частоти. Для того, щоб можна було підключати різні трансівери, на корпусі пристрою закріплений роз'єм DB9, через який можна підключати кабелі до різніх трансiверiв виготовлениx заздалегідь(окремо).
Не обійшлося без несподіванок. Червоне "скликце" виявилося з сюрпризом: воно не червоне, а кольору марганцівки. Тому всі світлодіоди світяться відтінками жовтого :-( від оранж до тьмяно червоного. Зелений світлодіод включення світиться жовтим і т. д. Але із заміною шибка швидко не вийшло. Воно виявилося складної форми і довелося знизити вимоги до якості: вирізав ножицями з конверта CD диска.
Багато часу потратив також на монтаж зъеднань та гарну ізоляцію. Це важливо тому що використовуються контакти постійного живлення в мікрофонному роз'ємі - там максимальний струм 10 мА, при замиканні не туди - вийде з ладу. Ну і взагалі треба бути уважним – 9 з'єднань – це чимало.
Відповідаю на запитання мовою оригіналу:
To UR4CW о FSK:
К сожалению число линий в 232 протоколе ограничено. Из программы можно управлять только тремя пинами на выход - TXD, DTR и RTS. Все три уже задействованы, так что либо оставляете старую версию с DCD и FSK либо переходите на новую с САТ. Ну или второй порт :-) Гербер файлы печатных плат на днях сделает UN7FGO. У него лучше получается :-)
Pin
Направление
Описание
DB-9
DCD
Вход
Обнаружение связи (несущей)
1
RXD
Вход
Принимаемые биты
2
TXD
Выход
Передаваемые биты
3
DTR
Выход
Готовность выходных данных
4
DSR
Вход
Готовность передачи
6
RTS
Выход
Запрос готовности передачи
7
CTS
Вход
Сигнал готовности приёма
8
RI
Вход
Индикатор входящего звонка
9
GND
Сам по себе
Системная земля-корпус
5
To UN7FGO:
Геннадий Геннадьевич, рад твоему интересу. На днях нарисую схему, аж две, и пришлю на обсуждение. Кстати, наш логотип использовал твой приятель белорус. Я видел видео. Или это плата от тебя? Если нет, напиши ему что это неэтично.
У наступному матеріалі відео, в якому буде показано роботу пристрою.
Уклавши контракт із Вейлом, Морзе засів за написання заявки на патент. Що він винайшов?
Перед ним стояла дерев'яна рама від картини без полотна, закріплена на низькому столику. У ній висів вертикально олівець, що притягувався електромагнітом. В результаті на паперовій стрічці з'являлися поперечні лінії на кшталт кардіограми. Одна позначка V - (цифра 1), дві VV - (цифра 2) ... В алфавіті було всього 10 знаків (цифри від 1 до 10 (0), і одна службова позначка “inverted-V”, для ‘зміни регістру '. Був знак старт/стоп, (з тупим кутом INV-V). Та з плоскою вершиною – пауза.
Літери не були передбачені.
Позначки можна було робити крапками (. . . . .) та вертикальними рисочками (I I I I I), але як – не пояснювалось.
До апарату додавався словник із 5000 слів, закодованих числами. Далі Морзе планував розширити його до 50 000 слів.
Подавши заявку 3 жовтня 1837 Морзе зосередився на доопрацюванні словника.
Альфред Вейл приступив до перетворення дерев'яного прототипу в залізо. Відразу стало зрозуміло, що необхідно вирішити питання з олівцем. Він швидко тупився. Позначки були нечіткими, повідомлення ставало нерозбірливим.
Замінивши олівець на чорнильницю Вейл зіштовхнувся з іншою проблемою. Різке спрацювання електромагніту розплескивало чорнило.
Геніальне рішення прийшло не одразу. Перше, що зробив Вейл – замінив поперечний рух чорнильної ручки, (поперек довгої сторони стрічки), на поздовжнє, (вздовж стрічки). З'явилося щось, що нагадує крапки-тире. Чорнильна ручка, як і раніше, була ненадійна, необхідно було доливати чорнило, воно засихало, не залишаючи сліду на стрічці та інше.
Вейл додав ще три ручки в паралель. Тепер хоч одна з них залишала потрібний слід. Але це було проміжним рішенням.
Справжньою знахідкою стала ідея взагалі відмовитися від чорнила. На залізному круглому валику він зробив три паралельні канавки по колу. Залізний наконечник продавлював паперову стрічку, залишаючи на стрічці крапки-тире.
Маючи чіткий слід певної довжини, можна було додати до алфавіту літери (у вигляді точок і тире), а не обмежуватися підрахунком VVV від 0 до 10.
Деталі проекту потрібно було тримати у секреті. У помічники Альфред взяв 15-річного Вільяма Бакстера (William Baxter), на той час – підмайстра на Speedwell, (у майбутньому – розробника парових машин Baxter Engines, яких тільки в США було виготовлено понад 300 тисяч).
Незважаючи на ключі та замок, важко було приховати від сторонніх активність, яка йшла навколо проекту (листування, закупівлі, дроти та ін.). Місцеві фермери кепкували над суддею Стівеном Вейлом, вважаючи, що це викинуті даремно гроші, химера, залучення блискавок та ін. Ситуація ставала все більш напруженою.
Вільям і Альфред уже місяць не показувалися на очі Стівену, побоюючись, що він будь-якої миті припинить проект.
Минуло 1 січня 1838 року. Хмари згущувались. Строки вийшли.
Нарешті 6 січня 1838 Альфред попросив Вільяма запросити батька, щоб продемонструвати йому готову телеграфну машину.
Перше повідомлення, яке передав апарат: "Хто терпляче чекає - не втрачає". Емоції переповнювали всіх.
11 січня 1838 року жителі міста були запрошені на фабрику. У присутності сотні глядачів було передано телеграму: “Railroad cars just arrived, 345 passengers” .
Морзе писав своєму братові Сідні: «Ми показали це людям Моррістауна з великим éclat... Успіх повний». Місцева газета «Джерсімен» повідомила, що «година і відстань нігельовані, а найвіддаленіші точки країни за їх допомогою перенесені до найближчого сусідства».
Когда пару месяцев назад я услышал идею (проект) создания интерфейса с встроенной звуковой (внешней по отношению к настольному компьютеру), то не воспринял её всерьёз: лишняя головная боль при сомнительных преимуществах. Но прошло пару месяцев и практика подсказала что идея не лишена смысла. Ну, например, когда вы работаете с интерфейсом, то Ю-Туб уже не посмотрите - карта занята. А если забудете отключить Ютуб с автовоспроизведением, то в FT8 вам отвечать никто не будет: ваш интерфейс будет транслировать в эфир микс сигнала и ютуба. Наверное все, если не отключают динамики, слышали на частоте FT8 характерные звуки Windows?
Не далее как неделю назад я прочитал в строке WSJT: UY2RA BAD SIGNAL Побежал смотреть свой сигнал на WEB приемнике. Ни один, ни другой, ни третий не дали возможности посмотреть что же я на самом дела излучаю. Да и опознать свой сигнал трудновато. Поэтому включил свой СДР приёмник (он у меня вторым в N1MM). Картинку вижу, вроде без замечаний, а слушать не могу ! Звук как раз работает на передачу. А звук бы помог понять всё ли в порядке. Как быть? Понятно что само собой вспомнился совет друга :-)
И правда, даже если не использовать USB изолятор (сплитер), то всё равно USB разъёмов в компьютере больше чем аудио входов. И выходов тоже. Бьюсь об заклад, у половины радиолюбителей стоит что-нибудь на манер виртуального саунд кабеля... И стоит внешняя звуковая гривен 60-80... А отсюда и решение.
Попробовать можно просто воткнув "флэшку-саунд" в USB разъём и подключив аудио кабели. И уже прямо сразу можно работать в FT8 и смотреть видосики в Ю-трубе......
А уже потом, применить USB сплитер 1 на 4 и на один USB повесить собственно интерфейс (СОМ), а на другой внешнюю звуковую карту. Для этого её предварительно надо извлечь из корпуса и выпаять её разъёмы - проводки подать прямо на разъёмы интерфейса. А если в этот же корпус поместить еще один интерфейс и еще одну звуковую карту, то получим комбайн :-)
SFI 153 SNN 132 - в принципе неплохо для августа. Но недостаточно для праздника. В связи с тем что погода радикально не изменяется, прохождение остается таким же неординарным. Все до двадцатки включительно ведет себя как ночной диапазон. Днем области где прохождение есть смещаются вверх и охватывают всё северное полушарие. Как снежная шапка в ледниковый период. К ночи всё меняется с ног на голову и всё "с обратной стороны Луны" плюс час до и час после GrayLine всё слышно превосходно. Зона хорошего прохождения монолитная и очень качественная. Исключение составит Океания и Н.Зеландия. Ну и середина Тихого океана - она под Солнцем. Граничный диапазон - 18 мГц. Он ведет себя так же как двадцатка только наоборот. Для тех кто собирает страны или квадраты - круглосуточная страда :-)
Как видно из графика прогнозируемое прохождение днем пропадает вовсе. Я иногда думаю что антенна оборвалась. Зато очень хорошее прохождение на диапазоне 80 метров: слышно всё под Луной в пределах северного полушария. Лично я жду двух-трех новых стран на этом диапазоне. Диапазон 160 метров очень плох и днем и ночью. Виновата необычно высокая температура: слой D практически не остывает и поэтому нижняя часть спектра плоха: он съедает всё.
ВЧ диапазоны интересны тем, что небольшие по площади области прохождения будут присутствовать на них и ночью. Это означает что нужно посматривать в DX кластер и вполне вероятно случаться новые страны. Днем, понятное дело, на этих диапазонах превосходное прохождение до десятки включительно. Десятка интересна тем, что области прохождения располагаются только в южном направлении. То есть даже антенну крутить не надо: за Солнцем они не идут. Как исключение в сумеречной полосе они будут распространятся на южную и антарктическую часть Атлантики.
На УКВ возмущения устаканиваются и прохождение приходит к обычной норме - его нет. 20 и 21 августа в сумеречное и ночное время будет уверенное тропо над юго-западными областями. Но до утра оно будет пропадать. Так что минор.
На спутниках очень высокая солнечная активность сказывается положительно: почти все спутники поднабрались солнечной энергии в батареи и даже давно хромающий Fox 1 работает по полной схеме - транспондером. Практически 80 процентов от общего числа управляемых спутников сейчас работают. Хорошее время что бы попробовать для тех, кому раньше было не интересно. Посмотрите на сводку спутниковой активности и вы поймете что упускать такую возможность нельзя:-)
Персеиды подходят к концу, но всё еще хороши. До завершения осталась неделя, и на смену Персеидам придут Аквариды. Правда их активность в десятки раз меньше, но нам выбирать не приходится. Пробуйте. Это интересно, хотя и требует значительных затрат времени.
Стару морзівську абревіатуру EEK (UA) все ще використовували ветерани, ОТ (Old Timers), в 1927 році.
(UA) - Are we agreed?
Відповідь
С – так N – ні OK – Agreed
Чимось нагадує знак INT (interrogative), що ставили на початок запитування.
- INT QTH?
Звичайно, навряд чи радіоаматор зрозуміє INT як іспанській перевернутий знак питання, але навіть приблизне розуміння 'цікавить QTH' – цілком.
У цьому плані особливе місце в абетці Морзе займає диграф VE (verstanden).
У 1906 році на Берлінської радіотелеграфної конференції запропонували змінити знак AR (кінець повідомлення) на VE, оскільки телеграфісти майже не використовували AR, а замість нього передавали VE.
В інструкціях тисяча вісімсот якогось року: Always begin with the “understand” signal (ті-ті-ті-та-ті), to give the receiving clerk time to get ready. Use the same signal also at the finish.
QRL? - Are you receiving badly? Shall I transmit VE twenty times so that you can adjust your apparatus?
VE VE VE
VE використовували як загальний виклик, (General Call).
Королівські Військово-повітряні сили Великобританії позначали дизнаком VE початок та кінець відкритого тексту.
У чому ж секрет такої популярності VE?
VE (від німецької verstanden) ті-ті-ті-та-ті поєднує в собі Quote/Unquote ті-ті-та-ті (Q) морзівської абетки Вейла та конценснусний акорд, (згоду).
Verstanden буквально означає те, що стоїть перед, (vor). Англійське understood – те, що стоїть нижче.
Німці використовували VE як знак, що передує передачі, а англійці у стрілочному телеграфі – як знак її закінчення.
Understood – (З Proto-West Germanic understandan) - “to stand between, understand”. VE як стрічка Мебіуса, життя, що біжить між його початком та кінцем.
Радиолюбители принимают и декодируют сигнал из космоса. Это космический корабль NASA STEREO-A, возвращающийся домой спустя 17 лет.
«Я получаю удовольствие от STEREO-A», — сообщает Скотт Тилли (VE7TIL) из Робертс-Крик, Британская Колумбия. «Этим летом космический корабль приближается к Земле, и теперь я могу принимать его сигнал с помощью небольшой 26-дюймовой антенны на заднем дворе». Вот что он получил 2 июля:
«Мы засекли Х-вспышку», — говорит Тилли. «Солнечное пятно AR3354, которое видно невооруженным глазом, действительно "потрескивало"».
STEREO-A покинул Землю 26 октября 2006 года, запущенный с мыса Канаверал вместе с родственным кораблем STEREO-B. Оба космических корабля выполняли миссию на обратной стороне Солнца. В течение многих лет они они должны были кружить позади Солнца, передавая изображения обратно на Землю, чтобы ученые могли создавать 3D-модели солнечной активности. В 2014 году STEREO-B потерпел неудачу, и о нем больше ничего не было слышно. STEREO-A продолжал свой путь, и теперь он возвращается.
Вверху: СТЕРЕО-А коронографические изображения Меркурия, проходящего мимо Солнца, принятые Скоттом Тилли (VE7TIL).
Ранее этим летом до Тилли дошли слухи о том, что другие радисты принимают сигналы STEREO-A на частоте 8443,580 МГц. Он решил проверить это. «Центральная несущая очень громкая, почти на 30 дБ выше шума», — говорит он. «Я также заметил боковые полосы данных, которые необычно видеть на таком удаленном объекте для моей маленькой антенны».
Сначала сигнал был неразборчив. Но Тилли нашел много информации о его формате, размещенной НАСА на общедоступных веб-сайтах; это не было секретом. Используя программу SatDump, написанную Аланом Антуаном (F4LAU), он успешно демодулировал данные. Теперь Тилли отслеживает потоки данных почти со всех научных инструментов STEREO-A, включая его устройство формирования изображений в крайнем ультрафиолете (EUVI), два коронографа (COR1 и COR2), устройство формирования изображений гелиосферы (HI) и приемник солнечных радиовсплесков (S/WAVES).
При максимальном сближении 17 августа STEREO-A будет всего в 0,05 А.Е. (7,5 млн км) от Земли. К тому времени сигналы от космического корабля увеличатся более чем в два раза, что еще больше упростит «взлом».
«То, что начиналось как мимолетное любопытство, теперь превращается в летнее времяпрепровождение», — говорит Тилли. «Это уникальное время, чтобы поиграть со STEREO-A».
Перша згадка про апарат Морзе у пресі з'явилася в квітні 1837 року у статті “Animal Magnetism” журналу “Journal of Commerce”. У лютому 1837 уряд США оголосив свого роду 'тендер' на телеграф, випустивши циркуляр з проханням надати інформацію про можливі варіанти до 1 жовтня 1837 року.
2 вересня 1837 року, в кабінеті професора Гейла, Морзе демонструє свій перший прототип університетській публіці, серед яких був і випускник університету Альфред Вейл. Кабінет був обплутаний проводами, що імітують телеграфну лінію довжиною 1/3 милі. Щоб надіслати повідомлення, потрібно було написати його, перейти до словника, знайти номери, призначені кожному слову, а потім надіслати ці номери на дерев'яній машині, відкриваючи та закриваючи перемикач. Фактично перемикач керував електромагнітом, що був підключений до грифеля, який робив позначки на рухомій паперовій смузі. Одержувач перекладав ці знаки назад із чисел у слова за допомогою того самого словника.
До осені 1837 року, — цитуючи слова Морзе, — телеграфний апарат існував у настільки рудиментарній формі, що я відчував небажання щоб його бачили. Мої засоби були настільки обмежені, що виключали можливість побудоввати апарат з такою механічною обробкою, яка гарантувала б успіх під час його публічної демонстрації. Мені дуже не хотілось виставляти на посміховисько представника стількох годин копіткої думки.
Kоли пан Альфред Вейл звернув увагу на мій телеграф, я залежав від свого олівця для існування. Дійсно, мої обставини були настільки скрутними, що, щоб заощадити час на виконання свого винаходу та заощадити свої мізерні кошти, я місяцями ночував і їв у своїй майстерні, добуваючи їжу в невеликих кількостях у якомусь бакалійному магазині та готувавши її сам. Щоб приховати від друзів свої урізані можливості, я мав звичку приносити їжу ввечері до себе в кімнату, і це був мій спосіб життя протягом багатьох років.
“Люди часто переоцінюють свої здібності та недооцінюють свою неспроможність. Проте смиренний визнає, що він не Бог. Бог всемогутній, всезнаючий і здатний вирішити всі наші турботи. Як скромна людина, ви можете покласти всі свої турботи на Нього, бо знаєте, що Він піклується про вас”.
Як і Альфред, Морзе серйозно думав про служіння, але покинув його. Однак Альфред мав те, чого не вистачало Морзе: механічний геній. Коли розум його був захоплений, його вірність була безмежною.
23 вересня 1837 року між Морзе та Альфредом було підписано угоду, за якою останній зобов’язан був до 1 січня 1838 року побудувати «за свій власний кошт» модель телеграфу для демонстрації офіційним особам у Вашингтоні. Вейл також зобов'язаний був сплатити всі супутні витрати, включаючи вартість патенту. Натомість Альфред мав отримати одну чверть усіх прав.
In case either of the said parties [Morse or Vail] shall make new discoveries...or any new invention...in any manner, he will, as soon as practicable, communicate same to the other, and it shall be the property of each, the same proportion as their respective rights in the whole.
Приблизно в той самий час доктор Леонард Гейл став партнером із ще однією чвертю інтересу. Це залишило за Морзе половину прав і угоду, яка юридично надає йому основну частку, Професор Гейл, добре знайомий із Джозефом Генрі та його роботами, мав вирішити питання зі збільшенням дальності телеграфу (батареї, реле, електромагніти).
Альфред умовив батька виділити 2000 доларів на виготовленні апарату Морзе на заводі Speedwell Ironworks, у Моррістауні. На ті часи п'ятирічної депресії - величезна сума для витрат на такий примарний бізнес. Морзе важко заробляв на життя малюючи портрети по 15 доларів і даючи уроки учням в університеті, де він орендував приміщення за 30 доларів на місяць.
Щоб якось делікатно підтримати професора батьки Вейл замовили у нього портрети Стівена та Бетії, та сплатила візника, щоб він міг до них приїхати.
Морзе у своїх мемуарах писав, що він почував себе в родині Альфреда з материнською турботою про нього.
Наверное у многих так - голова работает, а руки растут снизу :-) Для меня самое трудное - сверлить дырки и работать напильником. Но деваться некуда - электроника работает. Пришла пора совать её в коробку. Коробка нкашлась сама собой: начальнику понадобилась полоска стали, он нашел в своей кладовке корпус старого модема с подходящей толщиной металла, отпилил сколько ему было надо, а остальное досталось мне.
Дорезать до нужной мне величины я его же и попросил, так что мне осталось только загнуть, посверлить и покрасить :-) Надо сказать были еще мысли затолкать в свободное пространство изолятор USB и повесить на это все еще и внешнюю звуковую карту, но с учетом того что еще делать антипаразитные развязки, всякие ферриты и разъёмы я этого делать не стал. Места мало :-(
Со сверлением отверстий оказалось полегче. Кое как дошел до этапа отверточной сборки. Ни разу не порезался, зато сломал 4-ре сверла :-( Но работа идет!
Першим пароплавом, що перетнув Атлантику, став пакетбот Savannah. У 1819 році. Деталі машини для нього зробили на заводі Speedwell Ironworks, Morristown, NJ, Стефана Вейла, (батька Альфреда Вейла). Потужність двигуна - 90 кінських сил. Це був вітрильник, спеціально збудований для трансатлантичних рейсів. обладнаний паровим двигуном з двома бічними колесами, що подібно до дверей електрокара Тесла піднімалися вгору та згорталися у складений стан за 15 хвилин.
Судно з вітрилами та димом викликало справжній фурор в Англії. Деякі, не в змозі його наздогнати, пострілами корабельних гармат намагалися зупинити, інші думали, що на вітрильнику пожежа, треті - що його спеціально збудували, щоб звільнити Наполеона Бонапарта з острова Святої Єлени.
У 1832 році, проводячи час у кают-компанії іншого трансатланічного пакетботу “Cаллі”, з Гавра до Нью-Йорку, доктор Charles Thomas Jackson захоплено розповідав своїм попутникам про недавні експерименти та відкриття в сфері електромагнетизму. На його заяву про те, що електрика тече безперервно в будь-якому шматку дроту та її присутність може бути виявлена у будь-якому місці простим перериванням ланцюга та електромагнітної іскри, професор Академії мистецтв Samuel Finley Breese Morse, зазначив:
“якщо це правда, що електрику можна зробити видимою в будь-якій частині ланцюга, я не бачу причин, чому інтелект не можна миттєво передати на будь-яку відстань”.
Ніхто особливо не звернув увагу на цю ремарку, проте Морзе поринув у ідею нового мистецтва передання думки на відстань, замальовуючи в свій блокнот схему майбутньої системи. Він зосередився на способі реєстрування сигналів. На “Саллі” йому уявлялося, що найпростіше це зробити за допомогою пропалювання іскрою паперу та роблячи в ній крапку або електрохімічним контактом з папером або за допомогою рушійної сили електромагніту. Далі виникла ідея телеграфу, де замість оптичного семафору Шаппе можна було б використати електричний струм.
Зв'язавши це воєдино Морзе відразу на судні почав вигадувати телеграфну абетку. Одна крапка – цифра 1, дві крапки – цифра 2 – etc. Цифрами можна було закодувати слова та за допомогою пронумерованого словника передавати та приймати повідомлення. Система з послідовних точок та пауз між ними вилилася у просту телеграфну лінію, що складається з одного дроту.
Це був справжній прорив у майбутнє.
Сходячи з трапу вітрильника “Саллі” у Нью-Йорку Морзе сказав: - Капітан Пеллу! Якщо Ви колись почуєте про телеграф, який здивує світ, пам'ятайте, що це відкриття було зроблено на Вашому чудовому судні.
(На честь SS Savannah названо перше вантажне судно з ядерним двигуном – NS Savannah).
