Четвертий день WRTC

                    також відомий як п'ятий                                                                          UT2II Леонiд

    І настав день істини. Для спортсменів головним було дістатися до обладнання якомога раніше. Коли наша команда повернулася, вони залишили все на полі. До речі, коли я ходив по позиціях нашого кластера, я зайшов оклиматись до британських добровольців. Їхній табір біля французької позиції. Спека. Вода, вентилятор, величезна парасоля. На вечір їх залишалось двоє слідкувати на семи позиціях. Правда, троє з них були с людьми, це ті, хто приїхав на своїх машинах. Дехто зміг добратись на «Tesla», хоча дорога в лісі дуже нерівна.

   Отже, спортсмени та судді на полі, практично нікого немає у фойе. Для вболівальників були організовані наступні варіанти на два дні тесту. Насам перед, автобусні екскурсії до Кембриджа та Лондона. Переважно туди ходили жінки та старі, неактивні американці. Звісно, я залишивсяся на місці. По-перше, у мене буде ще три дні після WRTC для екскурсій. Для мене цікаво брати участь у тесті самому, як і раніше. Для цього є багато можливостей.

 
 У вісімнадцятий рік, переїхавши з Німеччини, зміг відпрацювати з готелю ремоутом. Так, тоді все було заздалегідь визначено і продумано. У Донецьку була позиція UZ2І, ми тоді мали хороші антени та потужність. Зазвичай під час тестів троє операторів сиділи у рубці, а двоє, які жили далі і не могли приїхати, часто працювали дистанційно. Дякую Валерію, який тоді мусив сидіти на радіо і ручно перемикати антени. Наша апаратура була розрахована так, що хтось має бути на місці.

 Запис на remote

   В Італії було легше, бо я їздив на WRTC машиною. Я замовив добре обладнаний кемпінг. Я взяв трансивер і поставив антену. I4/UT2II в ефірі. Я намагався працювати з операторами WRTC, але на верхніх смугах вони в мертвій зоні, а внизу — усіх обійняв.

Англія, як я і думав, дала три варіанти. Перша — робота на клубний станції GB26WRTC. Але, як виявилося, пріоритет місцевої молоді залишився. Хлопці й дівчата стоять у черзі, і це досить багато. Молодці британці. Далі була організована дістанційна робота з досить екзотичних місць:

ZW5B – Бразилія (Південна Америка)
7Q6M – Малаві (Африка)
VK6SJ – Австралія (Океанія)
K6RO – Мен, США (Північна Америка)
KH7M – Біг-Айленд, Гаваї (Океанія/Тихий океан)
ZF5T – Кайманові острови (Північна Америка/Карибський басейн)

Я зареєструвався і працював лише годину з ZF5T. Якимось чином особисто мені це не цікаво. Очників я не зміг почути. Я також трохи пробував на позиції VR6SJ, тоді там були лише Японія та сибір.  Тому я перейшов до основного варіанту.

     Перш за все я взяв невеликий комп'ютер і підключив його до Wi-Fi готелю. Слабкий сігнал. На мобільці було надруковано аж 5G, у нас на «Привозі» 2G краше. От же усе виявилося складним. Моє основне радіо — Sunsdr, яке дуже погано побудоване дистанційно. Я не зміг. Дякуємо Олександру UT7GZ, який передав мені трансивер FTdx10, який їму вдалося врятувати з разтрощенної колективкі UR6GWZ. Перед поїздкою ми домовилися з Володією US6IKT, що він і двоє радіоаматорів з Херсона приїдуть до моєї дачі і працюватимуть в тесті звідти. Якщо можливо, він дасть мені час для віддаленої роботи. Чесно кажучи, існували великі ризики, що нічого не вийде. По-перше, там часто немає світла. Ну, це фактично можна вирішити, оскільки є хороша батарея та сонячні панелі для зарядки. Але водночас Інтернет часто зникає.

    У цьому контексті я вирішив перестрахуватися і звернувся до Георгія UY2RA, щоб дати мені можливість попрацювати від нього. Він із задоволенням погодився. Ми майже одразу спробували цей варіант. Все склалося добре. Я чув і мене можуть почути. У нас приблизно однакове обладнання. У нього є павук P-33, і у мене — павук P-33. На низкіх діапазонах, однак, у мене більше місця, тому є три трикутники на 40 метрів і хороша дельта на 80 метрів.

        Він має прості диполі. Але він має підсилювач, який видає щонайменше 500 ват проти голого трансивера. І був ще один момент, який, мабуть, відіграв для мене певну роль. Антена Р-33 була неналаштована через зламаний елемент, тюнер підсилювача це конпісував, але, ймовірно, прийом погіршився. Звісно, всі хочуть працювати в такому тесті, тож ми одразу погодилися: я працюватиму перші 12 годин, а потім Георгій. Звісно, я не збирався працювати заради результату. Мені довелося кілька разів бігти до штабу, так би мовити, щоб тримати руку на пульсі подій. Відвідайти GB26WRTC команду, спробуйти дистанційну роботу хостів. Подивіться, як працюють інші.

    Коли почався тест, і я справді почав працювати. Щось у мене не вийшло. Мабуть, я не зміг налаштуватись на работу з аппаратурой Георгія. Я звик бігати в простих капцях, а він дав мені круті кросівки з шипами, щоб не посковзнутися.      Минуло три години, а у мене лише 60 з'єднань. Співвідношення сигналу до шуму не підходить, чує він, я — ні. Неможливо точно налаштувати частоту відповідно до карти смуг. Тому я вирішив перейти на запасний варіант: вирішив потурбувати хлопців з дачі. Велика подяка Георгію за досвід, але, як кажуть, своя сорочка ближче до тіла. Там усе своє.

 Встановив близько чотирьохсот контактів, чим дуже задоволений. Також перевірив свої трикутники на хорошому тесті на 40 метрах. Задоволений їхньою роботою. У мене не було самоконтролю, і я працював без навушників. З якоїсь причини, коли я їх підключив, звук зникав під час віддаленої роботи. Інтернет тільки раз переривався, і він не міг підключитися, щоб змінити антену. Хлопці готували барбекю на іншій бічній смузі і міцно спали. Але найголовніше — усі задоволені результатом. У них саміх також приблизно стільки ж зв'язків.

   Після завершення тесту наша команда прибула досить швидко. Звісно, втомлені, але задоволені. Я думав, що всі заснуть, але за годину-дві весь штаб гудів. Адреалін, мабуть, не дав хлопцям спати. Були цікаві сбори, де обговорювали всі останні події і вже передбачали, що буде далі і, найголовніше, де. Також і мені було цікаво почути операторів хто спрацював зі мною в тесті. Натяг майку з великімі літерами мого кличника. І відразу до мене підійшов Австралієць. Завязалась дружня бесіда.