Як і обіцяв раніше, настав час розповісти про магію роботи через супутники. У першому наближенні це нагадує роботу через високорозташований над землею репітер. Тільки не FM, а багатомодовий, FM як одна з багатьох. Перша особливість – дуже високо. Наприклад, IO-117 літає приблизно на висоті 5 000 кілометрів. А геостаціонарний Катар Оскар 100 загалом 36000 км. Тому зона радіовидимості на Землі дуже велика. Проекція на Землю зони охоплення QO-100
Але покривати такі відстані важко. Потрібні потужні передавачі та ефективні антени. Як варіант – дуже висока частота і тому маленькі (відносно) та ефективні антени. З цієї причини найбільш популярні середньоорбітальні та низькоорбітальні супутники. IO-117 і АТ-7 відноситься до спеднеорбітальних, Cubesat - до низькоорбітальних. Останні обертаються навколо Землі з високою швидкістю, тому в зоні видимості 10-15 хвилин. Зате чути голосно. Так що вибирайте на будь-який колір та смак. А ще краще спробуйте їх усі. А раптом вийде?
Інша особливість походить з вищесказаного. Оскільки супутники постійно рухаються, потрібні системи слiдкування для антени. Це означає регулювання повороту антен по горизонталі та по вертикалі окремо. Як варіант Yaesu G-5500. Але керування кнопками (вручну) забирає багато часу навіть для середньоорбітальних супутників, тому для керування використовуються спеціальні програми – саттракери. Як правило вони допомагають у вирішенні третього завдання - корекції частоти Допплера об'єктів, що рухаються. Тобто вони розраховують час появи над вами супутника, коригують частоту прийому та передачі (роздільно) і керують азимутом та кутом місця антени. Широковідомі такі тракери як Орбітрон, предикт, SAT32PC та аналогічні. Можете пошукати в інтернеті та вибрати собі той, хто сподобався. Докладніше про них не сьогодні, але говоритимемо обов'язково.
Отже, ми розглянули носії та засоби обслуговування. Тепер щодо техничної суті. Пристрої розташовані на супутниках бувають кількох видів. Транспондери - це приймачі які вихід приймача (читай ПЧ) подають на вхід свого передавача працюючого в іншому діапазоні. Наприклад прийом на 145.700 мГц, а передача на 435.700 мГц. Тобто це прилад із мінімальним набором радіодеталей, мінімальним споживанням та мінімальними складнощами в налаштуванні. Оскільки у схемі є гетеродин, частотний діапазон інвертується. Відповідно перевертається і бічна смуга SSB. Смуги приймачів та передавачів приблизно однакові і становлять приблизно 50-100 кГц.
Є й винятки. Деякі супутники не мають транспондерів та передають бортову телеметрію на одній частоті в телеграфному режимі. Називаються вони маяками і їх найлегше виявляти приймачем. Широковідома серія CO-51, CUTE-1 або CO55 або СО65 (CUTE1.7) На сайті DK3WN є програми-конвертори тексту, точніше символьного виразу 16-ти річних символів у дані телеметрії у зрозумілому форматі. Скористайтесь. Є унікальні супутники, наприклад моргаючий супутник Нивака. Він передає Морзе світловими імпрульсами добре помітними із Землі. Ще одне диво - Max Valeri Sat - дошка, що літає. В прямому сенсі. Він передає телеграфом лише вітання на згадку про Макса Валері. Навчальний проект, зібраний на дерев'яну шахівницю з сонячними батареями.
Посмотреть старые материалы по этой тематике Якщо вам все ще не стало цікаво, у наступних постах я постараюся бути не таким недорогомовним.
