Знаєте ту стару байку про солодата: "Бабку, дай води напитися, а то так жерти хочеться що аж переночувати ніде"? Так приблизно і в мене вийшло. У мене по життю два пунктики. Люблю гарні викрутки та авторучки. Ну, по молодості було три: ще гарних жінок любив. Але це не оригінально.
Ну треба ж спробувати. Ну не на туалетному папері ж. Взяв стару картку, стоїть як пам'ять минулих днів, коли QSL пошта доставляла радість, облік вів, скільки країн, префіксів ..... Ну і красиво. Романтично. Виписав все . Довелося полізти до столу, там ще лежать. А туди тільки залізь :-)
Залишки нерозісланих карток на старий позивний, на новий, за експедиції, остання пошта від менеджера QSL (EA6SK).... Красиво. Субтропіками пахне... Чогось смуток охопив. Поліз на полицю старі картки дивитися. І цікаво стало, а скільки ж зараз коштує в Україні обмін QSL? Так. Сам за себе. Без жодних організацій, просто як індивідуал.
З'ясувалося, що за рік як три пляшки горілки. Я за рік приблизно стільки й випиваю. 150 гривень плюс ще 75 за індивідуальне обслуговування. Додому тесть. Я тільки за провід на новий диполь на 40 метрiв 450 гривень заплатив. За мідь. Зателефонував до Києва, спитав кому платити. Заплатив карткою через інтернет. А що? Буду не як усі. Модний. Сиджу і посміхаюся: точно переночувати нема де :-). Придбав собi гарну ручку :-)
