Моїм друзям. Моє кохання:-)

 Кожен ранок - нова радiсть. Кава, крива лiпа i новi картiнки з вистави. 

Весь історичний центр Львова – улюблене місце. До речі, мій балкон - теж реліквія. 1810.  Тим більше за приколом слухати місцевий репітер. Саморобна антенна до речi is bad. "Гумка" лiпше.

Пам'ятаєте розповідь про перші трамваї? Ну, музей електрифікації Львова? Так ось приміщення електростанції та депо збереглися. Нині тут один із найбільших виставкових (концертних) залів та харчевні при них. Можна сказати священні рейки.

Відразу після їжа для розуму. Музей тоталітарних режимів Може бути не найрозважальніший, але дуже й дуже повчальний. Не можна забувати взагалі про жодний злочин на ґрунті націоналізму. А коли в одному місці переплітаються три влади, три боротьби і три біди - взагалі гаси світло. Для того, щоб розібратися в оголошеннях на афіші тих років, треба пам'ятати, що спочатку Польща, потім СРСР, потім рейх боролися з національним опором поляків, українців, потiм росіян (СРСР) iзнову українців.

Читайте тексти. Думаю, ви знали не все. Лемберг – німецькомовна назва Львова. Усі начудили. І нашим і полякам треба пам'ятати, що сказав Папа: просимо вибачення і прощаємо. Я не бачу іншого рішення: пам'ятати минуле АЛЕ не повторювати.

Багато особистих свідчень від яких і сльози на очах та мурашки по спині. Не дай боже знову.

Тихі вулички вирівнюють настрій краще за будь-яку валеріанку. Теж історія, але тиха та ласкава. На кожному кроці затишні кафешки та перекусні. 

Увечері їжа вже для серця. Скрипкові концерти Вівальді "Пори Року". Акустика люкс. Але й гірка пігулка одразу: у парі з органом я іноді не чую верхні ноти скрипки. Навіває думки що вже зовсім глухий :-(

А для онуки рай на кожному кроці – музичних магазинів не порахувати. Перепробувала з десяток гітар :-) І не втомилася, тільки магазини в центрі скінчилися :-) 

 Завтра додому. Знову замало Львову.