Про меморіал Марконі я сам дізнався, коли розповідав про нього на круглому столі. Але здалося цікавим. Вчора почалося :-)
Початок не був вражаючим. Так собі й активність та проходження. Але надвечір розпогодилося. Незважаючи на магнітну бурю. ВЧ діапазони були закриті, тому довелося шукати кореспондентів на 20-ці і нижче.
Я використовую свій старий комплект N1MM + Spectrum Display на Red Pitaya. Як би другий приймач. Для нього антена 4xLZ1AQ. Як скіммер, вже на постійній основі, другий приймач на роботі, за 500 метрів. Також Red Pitaya. Дякуємо Алексу Шовкоплясу за скіммер та Павлу Дьоміну за Thetis. Справа в тому, що я не швидкісник. У нас Олексій, UT0RM, сповідує релігію швидкісної еякуляції: працює першу годину, поки стоїть стартова метушня. Збирає все підряд з шаленою швидкістю і йде пити чай. Я так не вмію. Найімовірніше вже тому, що старий. Реакція не та, та й ерекція теж :-)
У контесті мені подобається тривалий процес, у якому я отримую комбіноване задоволення. І від пошуку, і на CQ, і задоволення від того, що зібрана своїми руками система яка "подовжує" мій розум працюе. Одним словом і випити, і закусити, і ще на халяву:-). Тому для швидкості мені потрібний надійний скіммер. Який показує лише те, що чути у Славутичі. Тому замість ассиста від RBN CW у мене локальний скіммер, який виводить на Spectrum Display тільки те, що точно у мене чути. Різниця в тому, що на екрані немає суцільного килима позивних від яких я впадаю в ступор :-) До речі, якщо хочете побачити різницю: можете пробувати. Він доступний онлайн як telnet ur4rxx.ddns.net:7550 . Підключаєте його до N1MM як основний скіммер та бачите на екрані лише локальний асист. На фото реальний момент Marconi Contest. 
Але це література. Тому що, якщо вуха не чують, ніякий скіммер не допоможе. Коротше процес налагоджений, іде, але опівночі захотілося спати. Знов-таки старі звички: сон - святе. Причому поки що не висплюсь. А ось сон у мене як у молодого. Іноді й до 9 спати можу.
До речі, складається враження, що Марконі поважають лише у Європі. В американців у пошані Морзе. Ось вiн - це радіо. А Марконі це так собi. Технар. За весь контест жодного американця. Може й були, але я не чув. Африка, Азія, Японія – будь ласка. Америка – ні. Нижче табличка множників-країн DXCC напрацьованих за годину до фіналу.
Вранці, як завжди, запросив у Іри каву зі смаком кісточки вишні. (другу чашку, з анабісом, принесуть до одинадцятої:-). На діапазонах пустеля. Зі сходу іноді Індія і японці, інше русня. І так із дев'ятої до десяти. О десятій відкрався спочатку фіфтин, потім і десятка.
Темп піднявся :-) а з ним і настрій. Проходження зберігалося до вечора. А ось кореспонденти скінчилися за годину до фіналу. Разом за 500 зв'язків. Але множника небагато, тому результат буде скромний. Я сказав би сіренький. Але задоволення отримав. Звіт уже надіслав. Бо склероз. Якщо відразу не зробити - завтра вже забуття :-) Дякую Італії за Марконі, фізику за радіохвилі, а дружинi за каву.
