Десятий день у Львові. Вже орієнтуюсь у центральній частині міста. Інтерес перемістився за віртуальну межу центру. Місто велике, а оригінальних рішень в архітектурі мало. Тому прошарок між центром та забудовою 20х-50х років – просто старий житловий фонд. Найчастіше в жахливому стані. Війна і мафія роблять свою справу. Але часто серед сірого поля пилу виблискують перлини індивідуальності або можливості вище середнього. Але вони всі різні і коли вони поруч виникає відчуття дисгармонії, чого немає в старому місті.
Переконуюся що місто дуже велике. І чудес вистачить не на один день. У такому будинку чудово ростити онуків - казки можна не розповідати - вони живуть у казці.
Пластиліновий будиночок
