У хорошому значенні цього слова. Автомобілі, що снували туди-сюди вдень у справах, увечері змінили байки, електровелосипеди і самокати для душі. Молодь як завжди купками, але коли я був молодь, то ми прогулювалися "Бродвеєм" чи "стометрівкою", а сьогодні це місця тусовки. Як я зрозумів паркування у виконкому та біля польського костелу. Там, де колись гуляв я, спокійно та тихо. 40-й магазін.
Біля кінотеатру вуличні музиканти – збір на армію. Але теж неголосно. Цивілізовано. Я сказав би як концерт камерної музики.
Хто бував у місті Бердичів, це майданчик перед кінотеатром. Найбільше радості, звичайно, малюкам. Ці громадяни раді будь-якій відмінності від звичного. А ще вечір, точніше вечірнє освітлення, надає старим, я б сказав, стародавнім будинкам особливого шарму. Почуваєшся не як на знімальному майданчику у кіностудії, а у живій історії. Іноді здається, що зараз із темного провулка пролунає цокання копит, вилетить вершник з шашкою наголо і запитає аусвайс... Тому що тут кожна вулиця пов'язана то з єврейським гетто часів початку століття, то зі Щорсом, то з Петлюрою, то з Евеліною Ганською. І навіть із британським імперським флотом. Місту 500 років, то ж вулицям також.
Є ще більш древні житлові будинки, вони на жаль у жалюгідному стані, як у принципі і все місто. Дуже шкода що кілька пластів яскравої та бурхливої історії так банально йде в небуття через любов владних до золотого грошіка. Що ще міцне перебудовується в магазин чи офіс, решта під тиском часу повільно руйнується. Будинок, який побудував для себе та своєї коханої капітан англійського імператорського флоту, класик англійської літератури Джозеф Конрад. Навіть він не у формі :-(
