Субботня карамель

 Доброго настрою, українці ! HIT from Zlata

Записки стороннього

Кількість зв'язків у лозі W6/UY2RA перевищила 1000. Можна публікувати попередні коментарі. Тому що ефір тут дуже відрізняється від європейського. Крім часового поясу, що зрозуміло, є ще особливості, які помітні. По-перше, більша ніж у Європі кількість новайсерів у телеграфі. На сороківці станціями, що повільно працюють у телеграфі, забито все від 7040 до 7080. Причому в будь-який час доби, чи відкритий діапазон чи ні. Очевидь, у людей, які мають більше вільного від добування хліба насущного часу, більше тяга до самовдосконалення :-) І то незважаючи на те, що завжди кількість працюючих у FT8 більша втричі. З особистих причин (вважаю SSB надто галасливим:) телефоном не працюю зовсім. Зрозуміло, лукавлю. Залишки моєї англійської після академії, точніше після 30 років неактивності, настільки бідний, що стає соромно, що не можу відповідати на численні запитання :-) При всьому бажанні. Навіть у телеграфі. Діти, навчайте мову!

  Але головне, звісно, ​​у географії. Антени мого REMOTE розташовані в Каліфорнії, на березі океану. А позаду гірка. Як рефектор. Тому все те, що в акваторії Тихого океану і на його протилежних берегах чутно чудово. Начебто вже не DX :-) Є, звісно, ​​і мінус. Тієї ж причини Європу не чути зовсім, Африка в середньому мінорі, а східний напрямок закінчується Східним узбережжям США та Канади. Дуже показова в цьому відношенні картинка PSKReporter.

Але при цьому спеціальний позивний увагу привертає і іноді здається що ти пуп Землі і крутий оператор, що розгрібає пайлап:-) Щоправда, через півгодини після зміни діапазону, починаєш розуміти, що підтримують Україну, а не тебе особисто :-) Темп падає до звичайного в FT8 і чарівна казка  проходить :-)

Користуючись нагодою, хочу подякувати за надану можливість Юрію та його сім'ї. Мало того, що вони підтримують мене там, довжини їхніх рук вистачає на допомогу тут, в Україні. Я безкоштовно живу на його житлоплощі, інтернет і ноутбук теж їхніх рук справа, бо я приїхав як був – у шкарпетках, а саме його радіо не вимикається зовсім. І що при тому, що вони мені навіть не родичі :-) Все-таки інтернаціонал - гарне слово :-)

 Можливість дозволяти собі дозвілля у скрутний час прилученням до звичних речей - це дуже багато. У країні біда і я пишу ці рядки не стільки щоб розповісти про себе і людей, скільки щоб українці, що читають мене, не забували, що навіть після самої темної ночі настає світанок.

туристи мимоволі

  Пам'ятаєте фільм "Ташкент-місто хлібне"? Ну, там про евакуацію. Бо у відпустці. Я до 19 травня у відпустці. Тобто "русо туристо". Правда з "облико морале" не зовсім. Зарядку вранці не роблю. Вчора цілий вечір пролежав на дивані з інтернетом:-) Зручно, лежачи. Іноді лякаюся свого способу життя: поїли, тепер можна поспати... Але частина часу йде на користь. Наприклад розумнішаю :-) Через день ходимо на прогулянки по закутках нового міста. Середина України

 Ментально дуже відрізняється від Славутича. Народ не лінується піднятися з місця і вийти з магазину для того, щоб показати дорогу до скверу зі сторічними тополями. Якщо захочеш щось купити, тобі розкажуть про це все, починаючи з історії середньовіччя, коли це почали випускати.

Центр міста являє собою клаптеву ковдру з напівзруйнованих будиночків століття, напевно, 18, і сучасних котеджів і багатоповерхівок. Відчувається, що місто почало жити в ногу з часом. Схоже, війна завадила. Але дуже симпатично. Я сказав би задушевно. Тихі затишні дворики біля кожного будинку.

Український базар аж ніяк не змінився. Хіба що товари сучасніші, хоча розписні косиночки вічні. Порівняно зі Славутичем базар дуже ситий. Тобто тут, схоже, просто не мають уявлення про те, що на базарі Славутича, наприклад, може не бути сала. Але ми то знаємо! Тому повідомлення про те, що за два кілометри, на Червоній Горі, впали дві ракети для нас, дуже далеко, а для них навпаки - близько.

Зате мені було дуже приємно бачити на стінах заводів, наприклад, лояльні графіті. Я взагалі досі до цього не звик. Ну якось коробить, а в цьому випадку прийняв. Напевно, у війну ми всі міняємося.

Починаємо бачити різницю між важливими протиріччями та неважливими. Європейці називають це плюралізмом. По нашому просто культура. І я просто балдію від тихої провінційної неквапливості міста. Наприклад можна просто погуляти, а можна половити рибку з мосту! Схоже, тут навіть телевізор вечорами не дивляться :-) Нема чого.  Тут є все!

Новий досвид

Продовжую сприймати нові фішки радіоаматорства: ще вчора працював remote через Flex6500 у Каліфорнії. По-перше, новий ефір. Найбільше американців, звичайно, потім Японія, потім VK-ZL і вже в останню чергу Європа :-) Зрозуміло, що для мене як європейця дивина і приємна фішка. Напевно, якби не моя погана англійська в SSB було б цікаво. Але з цієї причини сиджу у FT8 та CW. З FT8 проблем немає, звуть самі, тільки встигай відпльовуватися. У телеграфі не дуже зручно, тому використовую макроси. 

В принципі в комбінації з прямою передачею з клавіатури дуже оперативно і складно. Але при цьому, оскільки не прив'язаний ніякий логер, доводиться поруч тримати блокнотик :-) Погодьтеся, що це незручно. Тому за допомогою Юрія, AC6A, спробував пристебнути до Power SDR N1MM logger. Особливих труднощів спочатку не зустрілося. За допомогою інтернету та віртуальних портів сполучити сам трансівер та локальний логер було неважко. Але  до радісті не дійшли. З додатковою проблемою у вигляді затримки приблизно на 0,8 секунд відсутність самоконтролю залишається проблемою номер 1. Дуже некомфортно. Є ризик "промазати" повз клавішу і почне передаватися не той текст. У принципі в інтернеті є примочка SideTone by WD8NKC.  Теж не дуже складно, якби працювало без проблем.

Сенс - створюється віртуальний порт, через який логічно пропускається маніпуляція, яка "читається" місцевим тональним генератором і паралельно відправляється назад на віддалений SDR. Але чомусь із моїм новим ноутбуком воно працює лише один раз: вже друге натискання не сприймає. Проблема у примочці. Точніше у зв'язці її з N1MM саме з цим комп'ютером. Юрій, як основний мозок цієї зв'язки, обіцяв пізніше подивитися. А поки прийшов до висновку, що потрібно прилаштовувати Winkey :-)

Субботня карамель

Я не плачу, але і не забуду

Тримаємо марку, але не забуваємо про війну Росії.  Мені цими дорогами повертати внучку в її школу, а себе на роботу.

Пригоди продовжуються

Почався 23 день роботи у вигнанні :-) Робота полягає у лежанні на дивані (ну майже) та просмотрі новин з фронту. :-) Жарт. Насправді я намагаюся приховати дискомфорт. По-перше, іноді оживляю місцеві торгові ряди. Ну там, молоко, бакалія... По-друге, долучився до волонтерського руху. Поки щоправда тільки як водій. Але вже працював: перевозив від одних до інших. Дуже порадували розмови із людьми. Ну і продовжую вахту, працюючи в ефірі. На мій великий жаль, найближчий до мого "remote" оточення мій улюблений телеграф не дуже шанує. В основному передові моди типу WSPR & WSJT.  Але в принципі тішить все. Скучив за ефіром. Двічі заходив у магазин "рибачок", але так нічого й не купив. І заборона поки що і душа щось не дуже просить. Хоча у місцевій річці щук має бути неміряно. Води багато, а човнів на берегах немає. Значить, на щуку не ходять. Як у тому анекдоті про комівояжерів від двох взуттєвих фірм в Африці. Один повідомляє: провал, тут ніхто не носить взуття. Другий повідомляє: Ура! тут ще ніхто не носить взуття! Лодок нет - щука не тронута :-)

Вечорами дістає ностальджі за паяльником. Трохи відволікає творчість із ефіром. Тепер у нас із онукою у кожного своє робоче місце. Умудряюсь працювати телеграфом комбінацією макросів і тексту, що вводиться з клавіатури. За рахунок досвіду роботи з макросами ще з часів RTTY виходить добре.

У  перерівах залишається ще час на посасівання глінтвейну. Сусіди з усього будинку балують нас домашньою консервацією, домашнім печивом та іншими приємними знаками гастрономічної уваги. Так що можна сказати ми тут жируемо. Починаю думати, чи може залишитися тут?

Солона вода

Сьогодні черга FT8. Але не на автоматі. Вручну :-) Хороша штука – солона вода. І від цього місця майже все довкола. Вся Океанія, Японія, Індонезія ходять косяками :-) Та відповідають на 100 ватів. Так що тихоокеанське узбережжя – дуже гарне місце для радіоаматора. Починаєш розуміти, що ти як європеєць - DX станція :-)

З ранку, правда з перервами, онука жене з компа, у неї школа онлайн, нахопав діексів як собака бліх. І тому радий.:-)

2022-04-19,06:03:30,2022-04-19,06:04:30,ZL4DE,RE43,10.138132,FT8,-16,-15,,,,
2022-04-19,06:07:00,2022-04-19,06:08:00,V31DL,EK57,10.137202,FT8,-05,-10,,,,
2022-04-19,06:11:00,2022-04-19,06:12:00,JH2UVL,,10.136685,FT8,+07,-13,,,,
2022-04-19,06:13:15,2022-04-19,06:14:26,JR1KEI,PM95,10.136685,FT8,-18,-17,,,,
2022-04-19,06:18:15,2022-04-19,06:19:26,K4QAL,EM50,10.136780,FT8,-01,-05,,,,
2022-04-19,06:19:30,2022-04-19,06:20:56,JF1SRE,PM96,10.136780,FT8,-06,-14,,,,
2022-04-19,06:21:15,2022-04-19,06:23:26,JH0EYA,PM97,10.136780,FT8,-14,-18,,,,
2022-04-19,06:25:45,2022-04-19,06:28:30,KG4IXS,FM06,10.136831,FT8,-08,-06,,,,
2022-04-19,06:30:15,2022-04-19,06:31:26,K0OIL,CN87,10.136831,FT8,+05,+11,,,,
2022-04-19,06:36:45,2022-04-19,06:38:26,JK1DMY,QM05,10.136831,FT8,-16,-17,,,,
2022-04-19,09:28:15,2022-04-19,09:29:15,JA1OVD,,10.136831,FT8,-01,-14,,,,
2022-04-19,09:29:15,2022-04-19,09:30:11,N8OC,EN83,10.136831,FT8,-15,-11,,,,
2022-04-19,09:31:00,2022-04-19,09:32:11,K4KRV,EM70,10.136831,FT8,-08,-13,,,,
2022-04-19,09:38:45,2022-04-19,09:39:45,VK4YH,QG53,10.136831,FT8,-14,-13,,,,
2022-04-19,09:41:00,2022-04-19,09:42:11,JI4JKO,PM64,10.136831,FT8,-05,-18,,,,
2022-04-19,09:42:30,2022-04-19,09:43:41,K8OS,EN35,10.136831,FT8,-03,-09,,,,
2022-04-19,09:46:45,2022-04-19,09:47:45,ZL1VAH,RF72,10.136831,FT8,-09,-05,,,,
2022-04-19,09:51:00,2022-04-19,09:52:15,K6ND,,10.136831,FT8,+13,-01,,,,
2022-04-19,10:32:00,2022-04-19,10:33:00,VK5NG,PF94,10.136974,FT8,-08,-08,,,,
2022-04-19,10:34:45,2022-04-19,10:35:56,NX9S,EN51,10.136974,FT8,-07,-11,,,,
2022-04-19,10:36:45,2022-04-19,10:37:56,NF3R,FN20,10.136974,FT8,+07,-04,,,,
2022-04-19,10:38:30,2022-04-19,10:39:30,3D2USU,,10.136974,FT8,+12,+03,,,,

Тільки для цієї місцевісті схоже всі вони зовсім не DX  :-(

Дрібниця, а приємно

  Завжди приємно мандрувати. Особливо без нічого, коли з будинку вилітаєш у темпі вальсу не встигнувши захопити капці, не кажучи про важкі валізи. Дуже легко бігти :-)  Щоправда, втішають нові міста, нові люди, нові крамници... Але не все так солодко на чужині. За тиждень уже й відіспався, вже від'ївся, нагулявся... Проблеми із зайнятістю. Точніше з незайнятістю :-) Поки холодно і заборона (нерест) навіть риба з нас сміється, хоча вона тут є. Тобто на сьомий день перед телевізором я заплакав :-) Навіть присідання не допомагають...

  Дякуємо добрим людям із Каліфорнії, не дають скиснути радіоаматору. Є така штука – remote operation. Це колись десь далеко стоїть SDR, через VPN до нього є доступ, і якщо тобі його дають, ти начебто в ефірі. Розумієш, що і залізо, і антени та інтернет не твої, а ніби й твої:-)

Добре, що онука взяла з собою ноутбук. І вчитися, і з подружками поспілкуватися. Так от, виявляється, навіть ключа не треба телеграфного - сиди собі на кнопки натискай :-) А далі все як по писаному - повноцінна робота в ефірі. Різниця тільки в тому, що ти ніби й справді в Каліфорнії, хоча кнопки тиснеш у Жмеринці.  На 40-ці все американське йде на 5 з плюсом, японці так само, до них рукою подати - через океан, Європа тільки слабенько :-) Відчуття начебто ти і справді вгору ногами. Так що і про погоду то розповідати не знаеш: про себе чи про Сан-Франциско:-)

Занурення настільки повне, що спочатку не помічаєш затримку в секунду. Потім, коли вже освоївся, швидкості виросли, тоді затримка помітна. Але зв'язок із TX5N провів майже легко. На щастя, він перепитав позивний, тож за затримку соромно не було. Але якщо зв'язки місцеві, тихоокеанського узбережжя, почуваєшся злегка гальмом :-) Так що не все чудово в данському королівстві, але дуже приємно відчувати підтримку. Viva HAM spirit!

Невелика деталь

Не далі як кілька років тому на сторінках цього сайту велася полеміка щодо Whip антени. З деякими статтями та аргументами, включаючи примітивні, але виміри можна ознайомитись за збірним посиланням http://gosh-radist.blogspot.com/search?q=whip Сьогодні, гортаючи сайти в пошуках опису антени, яку можна монтувати (використовувати) не вилазячи на дах, знову потрапив на опис Whip-antenna але вже власне від автора та з фотографією авторського варіанту, який працює безпосередньо на його WEB SDR.

   Відразу ж впадає у вічі предмет суперечок за вищевказаним посиланням - розмір антени (площі ємнісного зонда) і конструкція установки. Цілком очевидно, що працює вертикальний несиметричний диполь, одне плече якого є власне Whipantenna, а друге плече – добре заземлені сходи, метрів 5-6 як мінімум.  Пам'ятаєте, я писав, що антена починає працювати набагато ефективніше, якщо до пластини власне антени (зонда) додати дріт хоча б метр завдовжки? Сказано зроблено. Звичайно ж, запрацювало краще. Але не забувайте, будь ласка, ще один аспект –

 власне схемотехніку підсилювача. Раніше я провів деякий час за експериментами і можу з упевненістю сказати, що модифікація першого каскаду підсилювача, а саме заміна включення польового транзистора з витокового повторювача на просто підсилювач, дає збільшення у посиленні (отже чутливості) при практично такому ж високому вхідному опорі. І застосування варіантів залежить більше від місця використання антени ніж від її електричних властивостей: багато перешкод - посилення менше, чистий ефір - чуття по максимуму.

 Детали  авторской антенны можно рассмотреть на фото вище та нижче. Заодно оцінити її розмір. Трохи більше, ніж у поширеному описі. І значно більше, ніж у китайських версіях. Мідь заощаджують :-) Джерело - http://websdr.ewi.utwente.nl:8901/qrt.html

О спорт! Ты - жизнь!

Один з відгуків на мої стогнання з приводу радіоаматорства, що повільно вмирає, представляє певний інтерес. Тому що його відправили з табору тих, для кого, власне, я маю намір реанімувати радіоаматорство. Без купонів:

Daniel16 апреля 2022 г., 14:18

Доброго дня, шановний UY2RA. Хотів би доповнити, що проблема депопуляризації радіоаматорства в Україні полягає не тільки у незацікавленні органів місцевого самоврядування та внутрішніх суперечках ЛРУ - молодь сама не зацікавлена в здобувати нові знання та навички, не говорячи про роботу руками. Також, багато хто зі старших радіоаматорів не зацікавлена в підготовці нових "кадрів". Мені 15 років, я довгий час цікавився радіо, восени 2021 року отримав позивний, який був перший у 21 столітті в моєму районі (UR1CDL, м. Умань), я сам відновив свою "дровітню" повністю її обладнав, коли я розказав про це в класі, на мене подивились, наче я побудував ДніпроГЕС. Навіть коли я запрошував моїх друзів разом займатись на готовій "базі", вони відмовлялись, аргументуючи тим, що їм нецікаво. Тому, те, що під лежачий камінь вода не тече, то правильно, але як ці каміння можна підняти - то інше питання :-(

  Дійсно, резон у викладеному є. Не всім до вподоби встановлювати зв'язок за допомогою ключа морзе, коли існує інтернет і в ньому безліч додатків і соціальних мереж, які вирішують (дозволяють) майже всі можливі побажання організму, що росте: від порносайтів до майже реальної гри на біржі з реальними заробітками. Але ж існує позивний Данила !  Це я до того, що інтерес, звісно, ​​є. Але він не явний і його обов'язково треба знайти, підтримати та випестити. Для того щоб відскок був хоч якось виявлений, потрібно надіслати первинний імпульс. Не обов'язково починати з CQ WW. Може бути і справді, як перший крок підійде і детекторний приймач. Тільки вже на середніх хвилях мовлення ведеться з RDS і в цифровому форматі. Тому я думаю що те, що я робитиму, повернувшись додому - це буде спроба створити мультивіковий клуб політехніки. Тобто не радіоспорт у чистому вигляді, а саме найпривабливіше зі світу техніки. Для наймолодших які не мають жодних знань у частині електротехніки, магнетизму та змінного струму (напруги:-) "Курс молодого бійця" мого (якщо не знайдеться талановитий видавець:-) викладання.

 Для тих, хто вже має якісь навички зі світу електроніки, складніше – усілякі DIY модельки. Особистий приклад насамперед, показові виступи щодо зв'язку з космічними об'єктами, виїздами в радіоаматорські експедиції, тощо. Я чудово розумію, що ще до всього цього потрібно знайти зацікавлених шефів та, найголовніше, однодумців, з якими можна йти в маси. Особисто я збираюся шукати підтримку спочатку в церкві (не смійтеся передчасно :-), а потім, коли вона звільниться, і в армії. Не забуду також і розсудливих батьків, кровно зацікавлених у розвитку своїх чад.

   Таким чином, мені здається, до моїх матеріальних можливостей для цього додадуться сторонні вливання шефів і за рахунок великої кількості людей у ​​початкових списках членів цього політехнічного клубу, з'являться відгалуження за вузькими напрямками технічної творчості. Не такі численні, але які вже з молодих людей які визначилися зі своїми інтересами. І навіть якщо в моєму рідному радіоспорті їх буде мало, мене задовольнить те, що вони взагалі будуть.

   Так, до початку роботи власне з молоддю спочатку потрібно буде знайти двох-трьох добровольців із надійних. Але я сподіваюся знайти їх поки що ходитиму містом у пошуках шефів. Данило, думаю що чесно відповів на поставлене питання – як підняти камінь, під який вода не тече. Не впевнений, що всеосяжно, але на цьому сайті завжди можна додати... :-)

Коментарі можна залишати під матеріалом, для чого його потрібно відкрити у новій закладці.

Не було б щастя, та нещастя допомогло

Народні прислів'я та крилаті фрази завжди дуже точні. Дається взнаки багатовіковий аналіз :-) Сьогодні день ностальджі. Якби не війна, не потрапив би я до міста, в якому в дитинстві прожив 8 років. Востаннє я ловив тут рибу 52 роки тому. Зустрічені сьогодні рибалки сказали, що тепер крім краснопірки та уклейки тут є і щука, і судак. Завтра, якщо куплю на базарі вудку і снасті, можливо спробую

Колись колишні благородні руїни монастиря босих кармелітів перетворилися на чудовий замок-костел (на задньому плані). Чинний і дуже гарний, з чотирма сповідальнями та мощами святого (соромно, але не запам'ятав його імені). Згадуючи як хлопчиками лазили його залишками та підземними ходами півстоліття тому, переконуюсь, що Україна справді цінує свою культурну спадщину і незважаючи на не дуже ситний час знаходить грошей на історію та культуру. Коли піднявся на найулюбленішу точку колишніх руїн, побачив що війна і тут псує настрій: скрізь під маскувальними сітками позиції (щілини) стрільців :-( Крапка над дорогою і висока).

Як не дивно, спокійно сприймаю відсутність морзянки і супутників :-) Знаю, що як тільки повернуся "на точку", все повернеться і після тривалої перерви принесе ще більше радості. Прогулянка під віковими липами та вербами над водою навіює легкий смуток та ностальгію. Але загалом я вдячний долі за можливість перервати біг, озирнутися і неквапливо подумати про вічне. Вже час.

Гугл Адсенсе

 Цитата:

Уважаемый издатель

В связи с войной на Украине мы приостанавливаем монетизацию контента, который использует, отрицает или оправдывает эту войну.

   Мы уже начали принимать меры в отношении заявлений о войне на Украине, которые нарушают действующие правила. В частности, Правила в отношении опасного или оскорбительного контента запрещают монетизацию материалов, пропагандирующих насилие или отрицающих трагические события. Цель этого изменения – уточнить, а в некоторых случаях также расширить требования к издателям в связи с текущим конфликтом.

     Ограничение распространяется в том числе на заявления, которые подразумевают, что жертвы сами ответственны за случившуюся трагедию, или используют другие приемы обвинения жертвы (например, заявления о том, что Украина осуществляет геноцид или преднамеренно атакует собственных граждан).

С уважением,  команда Google AdSense

Привіт із минулого життя чи відріжка?

Не робитиму великого секрету з того, що я зараз живу не вдома. Півкраїни зараз так. Лишень столів з паяльником та приладами а також з трансіверами та поворотками, цілими днями або валяюся з книжкою на дивані або з тією ж книжкою у кріслі. Добре, що в шафах книжок вистачає. Особливо цікавим є те, що книги чужі. Тобто, читаю те, чого раніше не читав. Ну, можливо виняток "Ідіот" Достоєвського.  Перечитав у перших рядах, скучив. Не те щоб дуже люблю Достоєвського, але "Ідіот" - особливий випадок. Ну, коротше, рию собі в шафі, шукаю чого б читати, і раптом тепло розчулення на серці - CallBook CCCP 1991. Називається "Радіоаматорські станції СРСР" 1991 видання. Спробував згадати який позивний у мене був у 1991 році. Вийшло що UA3AKR. Знайшов :-) Потім знайшов друзів, колектив.

Але це було так далеко. І зараз же, одним вухом слухаючи телевізор, зрозумів, що сьогодні реалії інші: ностальджі відригнулася гірким присмаком. Як чуже пиво. Історію не перепишеш, але зараз не всі позивні в цій книжці товариші з хобі. 

Можу зрозуміти чому. Хоч і не хочеться визнавати, що все хороше безповоротно втрачено. Треба вчити інші мови, щоб залишатися в струмені.

Що я робив не так. Часть 2

   У попередньому опусі я розмірковував про помилки, свої та чужі, що призвели до того, що аматорське радіо в Україні вмирає. Болісно, ​​повільно, зі спазмами, але вірно. А каталізатором мисленнєвої активності стала війна. Як завжди, поки півень не клюнув. Оскільки я старець, 70 років, тероборона бачила в мені тільки мозок, не серце. Автомат не дали. Сказали що бігати та стріляти є кому. Зате двічі кликали лагодити старий дизельгенератор і користувалися моїми знаннями в частині радіозв'язку. Напевно, соромно писати про матеріальне, але з мого кабінету зникли всі УКХ радіостанції, включаючи Баофенгі, і всі довелося попередньо перепрограмувати. Пишу не для червоного слівця, а для того, щоб повідомити, що рівня технічної підготовки середньостатистичних громадян для реальної обстановки не вистачило. Зв'язок був не на висоті  в експлуатації також.

   Так, шановні читачі, я натякаю на ДОСААФ. І на те, що навички хлопчиків і дівчаток, у тому числі, повинні бути корисні країні. І що поганого в тому, що ЗСУ підтримуватиме технічні види спорту або прямою участю чи шефською допомогою. І, можливо, ставити тематику підготовки технічних секцій. Сьогодні як ніколи стало ясно, що в умовах придушення супротивником мереж мобільного зв'язку та інтернету, застосування широкосмугових систем придушення радіозв'язку та інших засобів радіоелектронної боротьби грамотні (або хоча б любителі :-) зв'язківці, електронники, програмісти, електрики зустрічаються рідше, ніж хотілося б. Та й зв'язок уже майже скрізь цифровий. А Морзе тільки як резервний канал... То як це виправити?

     А ось і згадаємо комп'ютерні навички наших першокласників. І гуртки чи секції мають бути двох щаблів. Перші щаблі - політехніка для всіх, а другі вже за специфікацією, кому що більше подобається: радіо, програмування, конструювання, полювання на лис, контестинг, мовні тренінги через ехолінк та мало що.... що може нескучно розповісти малюкам про електрику взагалі, про постійний і змінний струм, про радіохвилі, як окремий випадок змінного струму, про зв'язок між комп'ютерами, про алгоритми, ЧПУ та інше, та так щоб охочі могли потім просто перейти в інший гурток. За інтересами. І головне, треба зробити це для дітей абсолютно безкоштовним. Ось тут і починаються перші труднощі. Прикиньте, наприклад, найпростішу версію (якщо клас не один): обладнайте та обставте технікою загальний клас, клас радіотехніки та зв'язку (колективка), клас комп'ютерних технологій та програмування. Тисяч на кілька тягне, чи не так? А ще приміщення, опалення, інтернет.

     Мій досвід показав, що органи самоврядування, тобто місцеві виконкоми, використовують гроші спорткомітетів для самбістів, волейболістів та навіть танцюристів (спортивні танці теж спорт). Про радіоспорт діже в обласних спорткомітетах не всі чули. Та й систему побороти не можна: місцева влада не може працювати собі на збиток. Тому всюди пропозиції звучать приблизно так: хочеш працювати з дітьми безкоштовно – працюй. Але помешкання орендуй у нас за гроші, які збереш з батьків. Сам можеш грошей не брати. Навіть коли я запропонував витрати на обладнання та приміщення 50/50, тобто запропонував що моя радіостанція та антени переїдуть на передбачувану колективку, схема працювати інакше не захотіла. А всі ми знаємо, що генії ростуть на вулиці і не всяка сім'я платитиме за спроби перейнятися любов'ю до радіо свого шибеника по 50 або сто гривень на місяць :-(

     То де ж шукати співчуття? Кому потрібні радисти? Ось сьогодні – армії. Не знаю як з нею домовлятися, але те, що їм це потрібно - точно. Можна спробувати переговори з недержавними організаціями, наприклад церквою. Кожна пишається своєю недільною школою з технічними дисциплінами. І вони мають гроші, якими вони vjuen розпоряджаються не боячись КРУ. Якщо чесно, фіфті-фіфті, і без зарплати керівнику, може вийде. Там, до речі, можна знайти і помічників. Можливо ще відділи освіти. Спорткомітети не зацікавлені, але якщо пообіцяти їм через рік медалі, як знати... Якщо ще подумати, може є й інші варіанти. До речі, якщо комусь на думку прийде свіжа думка - поділіться.

    Тепер про те, як можна мотивувати потенційних кріейторів, що можна їм обіцяти. Слово радіозв'язок у самому кінці. Спочатку ми говоримо про технічний кругозір для малюків. Основи електричної грамотності, техніка безпеки при користуванні електроприладами. Грамотне використання Інтернету. Програмування. Використання комп'ютерів для спілкування просто, за допомогою спеціальних програм, наприклад, ехолінк. Радіостанції, GPS та його застосування в лісах та полях, APRS. 3D приртери, друк деталей, конструювання, короткохвильовий радіозв'язок. ультракороткохвильовий радіозв'язок, мовна практика для будь-яких країн, робота з космічними супутниками і навіть МКС, космічні програми університетів Європи, власне радіоспорт, спортивні розряди, медалі, полювання на лис, триборство тощо. Поповніть список.

  А висновок несподіваний: під лежачий камінь вода не тече. Тому шукайте людей, приміщення, дітей і, можливо, років через два що-небудь вийде.

Що я робив не так. Частина перша.

  Через давні ідеологічні розбіжності з керівними (і не дуже:-) органами ЛРУ я залишав за собою позицію стороннього спостерігача. Тобто міг би робити що вмію, але не робив. Помилково думаючи, що своїм пасивним опором покращую ситуацію. Вже давно у мене склалося уявлення, план, якщо хочете, що потрібно робити для того, щоб радіоаматорство в цілому стало не хиреть, а розвиватися. І, до речі, майже без радикальних змін у ЛРУ. Пишу про це окремо, бо знаю хворобливу реакцію на подібні заяви всередині самої ЛРУ. Багато хто з тих, з ким я це обговорював, вважали план вартим. Докладніше нижче. Але я так і не почав виконувати навіть перший пункт :-(

  У житті, мабуть везучий, я отримував досить могутню підтримку від знайомих радіоаматорів. І в частині порад, і матеріально, і моральної підтримки. Одним словом, мої успіхи зобов'язують мене зараз ділиться. Тільки поки що ділитися ні з ким, хоча я готовий і морально, і матеріально. Викладу тези.

   Усім відома ситуація з ЛРУ та альтернативними громадськими утвореннями. Точніше за їхні війни. Спочатку я думав, що необхідно переконати керівництво ЛРУ просто поділитися владою з інакодумцями: ввести до складу управління мажоритарно або в іншій пропорції представників опозиції (ну прямо як у парламенті:-) і без революцій просто продовжувати роботу, ухвалюючи колегіально рішення. Але це радше утопія, ніж план. Отже, тоді потрібно використовувати принцип гібридної інвазії - всім членам опозиційних течій вступити до ЛРУ, домагатися обрання в керівні органи і таким чином позбутися гострої конфронтації, змінюючи рішення на більш демократичні.

 Наприклад.  Минулого року я брав участь у CQ WW VHF Contest. Цього ж дня, за традицією, проводяться інші УКХ змагання. Зрозуміло - специфіка УКХ (що б в один час було більше кореспондентів). І в Європі, зокрема, і в Білорусії, і в Росії. (Тоді війни ще не було). І, зрозуміло, раз ти працював з усіма, кого чув, маєш надіслати звіт організатором тих контестів з учасниками яких провів зв'язки. ЛРУ внесла до положення про свій чемпіонат УКХ пункт, відповідно до якого звіт необхідно надсилати лише суддівській колегії ЛРУ, інакше дискваліфікація на рік. Як ревнива дружина – тільки я і ніхто більше:-)  Зрозуміло, що я вважаю, що це суперечить HAM Spirit, тому я все одно надіслав свій звіт принаймні на три адреси. Відповідно, був дискваліфікований ЛРУ на рік.

  Ще один з пунктів, за яким я розходжуся в думках з функціонерами ЛРУ - вартість QSL обміну для не членів Ліги. ЛРУ вимагає сплати за обслуговування карток суму рівну членському внеску. Тоді як із членських внесків сплачується не лише QSL обмін, а й утримання апарату ЛРУ, представництво у міжнародних організаціях, оренда будівель, зарплата бухгалтера e.c.t. Не члени ЛРУ не повинні це оплачувати. Їх цікавить тільки QSL обмін і вони повинні сплачувати лише цю частину із суми членського внеску. Тобто сума має бути свідомо меншою. Я гадаю, це справедливо. Але ....

Щоб хоча б поставити питання до порядку денного, необхідно бути членом ЛРУ. А я знову не сплатив членський внесок :-) А треба було. І потім треба було погоджуватися стати головою обласного осередку, може бути членом Ради тощо. То де ж розумне рішення? Компроміс де? Думка проста. Потрібно створити спільноту однодумців, разом з якими вступив до ЛРУ, можна змінювати позицію ЛРУ з питань, з якими не згодні. І як же створити цю спільноту однодумців? Плавно переходимо до другого питання порядку денного: відродження масовості радіоспорту (як частини радіоаматорства взагалі).

      Перша частина плану - об'єднати в одне співтовариство тих, хто знає один одного особисто (як уникнення ризику довірити свій голос невідомому) - в територіальні радіоклуби. Наприклад, Чергигівський радіоклуб. Членство у ньому безкоштовне, не залежить від членства інших організаціях типу ЛРУ, ЧОРС тощо. А власне об'єднує робота клубу – це те, що тихо померло за останні роки – колективки, підклуби за інтересами, круглі столи, інформаційні служби тощо. Вже чую буркотіння скептиків: все вже було і робити це нікому. Так. Поки що нікому. Або точніше з тих, хто є - нікому. Хоча, мабуть, не зовсім вірно. А як повернути дітей, молодь, чи просто інтерес до справи?

   На мою думку, проблема саме в тих, хто намагається (або вже перестав намагатися). Дітям 21 століття намагаються впарити лампочку Ілліча з 19 століття. Зовсім недавня розмова з одним з радіоаматорів - він нарікає на те, що дітям цікавіше в комп'ютері, ніж вивчати, наприклад азбуку Морзе! Звісно. Хто б почав сперечатися! А чи слабо підійти до питання з кінця? Пробувати подати радіозв'язок як похідний розвиток комп'ютерних технологій взагалі? І не варто клонувати радіоаматорів-короткохвильовиків чи УКВістів, чи конструкторів. Всі ці напрямки вийдуть самі собою зі зростанням тих самих пацанів зі звичайних гуртків політехніки. Рано чи пізно вони почнуть самі ділитися за інтересами, бо розвиватимуться. Так, нешвидко. Так, з першого числа залишиться меншість. Але ж воно буде.

далі буде

Первый опыт SAT вне дома

Як тe так вийшло, що я останні років 20 кулик у своєму болоті. Виїзди не далі області :-) На оcтрова, на польові дні, УКВ чемпіонати e.c.t. Але ось доля подарувала нам випробування.

 

я зі своєю сім'єю виявився вирваним із звичного оточення і тепер я живу в іншій області, в іншому місті, у іншому світі. Визначення цьому - евакуація. Але світ навкруги матеріальний і він той же. Там, де вже менше вибухів і жахів війни, більше нашого українського добра, посмішок і допомоги. Сьогодні я в гостях у радіоаматора і можна хоч ненадовго змінити тему. Сетап відрізняється від мого, незважаючи на приблизну рівність озброєнь. КВ трансивер, УКВ тарнсивер, поворотні пристрої, величезний парк саморобних допоміжних девайсов - антенні мости, ГІР, КСВ і повер метри. Причому оскільки я сам такого не робив, у кращому разі читав про це, то не зміг здолати пекучої цікавості і не заглянути в кожну коробочку. Ну, це тільки так говоритися, в кожну. У кожну не дали. :-) Але було цікаво. Перший раз у житті бачив у КВ підсилювачі потужності варіометр, що обертається мотором з оптичним лімбом для точності налаштування. Ще один крок – Ардуїно – і готовий український Аком :-) Ще раз переконався, наскільки безмежний світ радіо.

Через відсутність комп'ютера з Орбітроном орбіти намагався "обчислювати" по пам'яті. Невдало :-) Виходило тільки навмання, добре що мозок ще пам'ятає частоти транспондерів :-) Антену повертав по максимуму гучності. Чув китайських братів серії XW, свого улюбленця Max Valier та маяки Diwata та RS. так само страждав від відсутності корекції ефекту Допплера і "перевороту" частотного плану транспондерів. Від того, що зв'язок провести не міг не засмутився. 

Але я і вдома кликав не все, що чув. На SAT орбітах народу менше ніж КВ. Таким чином, бальзам на душу трапився :-) Viva Ukraine, viva HAM radio!

Pink Floyd with Ukraine

 Yuriy AC6A

 Alex UT5UY

In January 2022, I had a big trip to the USA, related to business and my favorite hobby HAM radio.  In just seventeen days, I was able to visit Nevada, New York, Arizona, California and Mexico.

The plans also included attending a HamCation in Florida. However, good friends suggested that these days Russia might start a war against Ukraine. Therefore, I decided to change the ticket and return to my family in Kyiv earlier than the scheduled date.

 

During the trip, I was glad to visit the exhibition in Las Vegas, walk all over Manhattan in New York and visit the UN HQ, participate in CQ WW 160 CW Contest as part of K6VHF great team, relax in sunny California and dine at a famous Caesar's Restaurant founded almost 100 years ago in Tijuana Mexico.

 A few final days of my trip, I spent with my fellow countryman Vlad WY6DX (ex UY5DX). On February 1, 2022, on the day of departure home from LAX, Vlad hands me a small box and says: "Take a gift for your son". It was a small receiver. Then, less than a month before the war start's, I could not even imagine how this receiver would be useful. 

 

In the bomb shelter, it received broadcast stations and became only source of information for my family.

 

This receiver seems to have been specially created for war: built-in LI-ion battery, can be powered by three AAA batteries or an external source, solar battery on top, powerful flashlight, 3 types of loud alarm, dynamo machine (fold-down handle on the back), USB for charging gadgets.

 

I can’t even believe that less than a month separates my trip to the USA and the start of Russia’s war against Ukraine.

 

Such a story about a random gift that became a significant event in my family's life.

--

73, Alex /UT5UY/

ex. EM5UIA (IOTA EU-180), C91UY, 3DA0UY, C91CW, C93DY (IOTA new one AF-098), E21EIC/P (IOTA AS-126), 3D2TZ (IOTA OC-016), 3D2UY (IOTA OC-016), 3D2RI (IOTA OC-189), HC8/UT5UY (IOTA SA-004), 5W0OX (IOTA OC-097), ZK3X (IOTA OC-048), TX3T (Tahiti, IOTA OC-046), TX5A (Marquesas Isl., IOTA OC-027, CQ WW SSB 2011), TX7M (Marquesas Isl., IOTA OC-027), 8Q7UY (IOTA AS-013), V5/UT5UY, 5H1XX (IOTA AF-032), 4S7AYG (IOTA AS-003), 5W0NA (IOTA OC-097), ZK3A (IOTA OC-048) Where do we go next...

 Translate

У січні 2022 року у мене була велика поїздка до США, пов’язана з бізнесом і моїм улюбленим хобі HAM-радіо. Всього за сімнадцять днів я зміг побувати в Неваді, Нью-Йорку, Арізоні, Каліфорнії та Мексиці. У планах також було відвідування HamCation у Флориді. Однак добрі друзі припустили, що в ці дні Росія може почати війну проти України. Тому я вирішив змінити квиток і повернутися до родини в Київ раніше запланованої дати. Під час подорожі я був радий відвідати виставку в Лас-Вегасі, прогулятися по всьому Манхеттену в Нью-Йорку та відвідати штаб-квартиру ООН, взяти участь у CQ WW 160 CW Contest у складі чудової команди K6VHF, відпочити в сонячній Каліфорнії та пообідати в знаменитий ресторан Caesar's, заснований майже 100 років тому в Тіхуані, Мексика. 

 Кілька останніх днів своєї подорожі я провів зі своїм земляком Владом WY6DX (ex UY5DX). 1 лютого 2022 року, в день від’їзду додому з Лос-Анджелеса, Влад дає мені невелику коробочку і каже: «Візьми подарунок своєму синові». Це був маленький приймач. Тоді, менше ніж за місяць до початку війни, я навіть не міг уявити, чим стане в нагоді цей приймач. У бомбосховищі воно отримувало радіостанції і стало єдиним джерелом інформації для моєї родини. Цей приймач ніби спеціально створений для війни: вбудована літій-іонна батарея, може живитися від трьох батарейок типу ААА або від зовнішнього джерела, сонячна батарея зверху, потужний ліхтарик, 3 типи гучної сигналізації, динамо-машина (складається- вниз ручка на задній частині), USB для зарядки гаджетів. Навіть не віриться, що менше місяця відділяє мою поїздку до США і початок війни Росії проти України. Така історія про випадковий подарунок, який став знаменною подією в житті моєї родини.