Криві руки

 За дурною головою ногам немає спокою. Це українське прислів'я якнайкраще описує ситуацію недільного ранку. Цілий тиждень збирав деталі для врізання в корпус (новий) старого антенного комутатора. Початок був добрим. Якщо не рахувати мошок, то приємний тихий ранок за творчим процесом після ранкової кави. Що може бути краще? Насправді може бути. Коли все виходить без проблем.

  Почалося все з того що постійно відволікало проходження на 6 метрах. У мене в Європі незакрито кілька країн, от і доводилося стрибати з саду в шек і назад. Як комп'ютер заверещить поганим голосом – New One – кидаєш дриль і біжиш нагору. Зв'язок провів – лопата чекає! Біжиш вниз.  Поспіх потрібний при лові бліх. Скінчилося великою прикрістю - різьблення кріплення на десятипозиційних перемикачах виявилися коротшими ніж товщина корпусу :- (Ломав голову, але нічого краще не придумав як розсвердлити фаски під гайки зверху корпусу. Виявилося недостатньо. Глибше свердлити попоявся щоб не просвердлити наскрізь. Займаючись художнім різьбленням по пластику плакав : справа не вигоріла. Довелося реалізовувати останню надію - 100 ватним паяльником "топити" у пластик гайки. З усіма витікаючими: обпалені пальці і подекуди понівечена поверхня поряд з гайками :-)

Однак сяк-так сьогоднішню роботу до логічного кінця довів. закінчив слюсарну підготовку, приміряв плати на корпусі днища та навіть перевірив нахил LCD дисплея щодо корпусу. Регулювати довелося гайками. Зате вийшло, як задумував. 

Промах вийшов з дрібними тумблерами включення харчування, ну щоб шкалу бачити. Не завжди потрібно. І тумблер перекидання (свопінгу) приймальних антен навхрест. Дрібні, як то не по феш-шую... Доведеться міняти на більші або взагалі на перемикачі іншої системи :-)