Субботняя карамель

 Один из моих любимчиков - Спрингстин Bruce

Проходження 12-17 ciчня

SFI/SNN = 193/151 Формально покращення умов проходження. Зі зрушенням їх у звичну нам область залежність від часу доби. Тобто треба уважно дивитися на добовий графік

160 метрів. Діапазон буде дуже гарний всю ніч аж до 8-ї ранку і відкриватиметься о 17 годині. Поширення радіохвиль монотонне, з добрими рівнями, але недалеко: середина Атлантики-Китай за широтою та N.полюс-екватор по меридіану. Як завжди, більше залежить від антен, ніж від проходження. Або точніше за інших рівних умов виграє той, у кого антени краще. Щодня переконуюсь у це спостерігаючи діапазон у FT8: я чую набагато менше ніж бачать на екранах інші. Ось уже кілька днів намагаюся спрацювати SU1SK на 160. Але тільки спостерігаю, як працюють інші:-(

80 метрів. Мінімум проходження опівдні, максимум опівночі. Географічно межі ширші: від східного узбережжя Америки до середини Китаю і з N.полюса до субтропіків Африки, тобто. на південь від екватора. Коротше проходження гарне. 

40 метрів. Діапазон відкритий цілодобово але з різною інтенсивністю. Вночі відкрито все під Місяцем від полюса до полюса та від сутінкової смуги до сутінкової смуги. Рівні дуже добрі. Піки проходження радіохвиль у моменти проходження сутінкових смуг.

30 метрів. Граничний діапазон. Що вдень, що вночі проходження досить добре, але не ідеальне. При цьому набагато ширші горизонти доступні на цьому ж діапазоні в той же час. Географічно це переважно північна півкуля. Південь – не пріоритетний напрямок.

Діапазон 20 метрів буде таким самим, як і попередні 5 днів. Вдень практично весь світ у північній півкулі, вночі – лише південний напрямок, але до Антарктики. І області гарного проходження вже фрагментовані.

 Вдень проходження на діапазонах вище за двадцятку дуже хороше. Краще, ніж на діапазоні 14 мГц. Найкращий діапазон вдень – 18 мГц. Вдень за межами доступності залишаться лише Кариби, США та південні частини Атлантичного та Індійського океанів. До 22-ї години доступними залишаться тільки Африка і південна Атлантика, Фолкленди, Буве і частина Антарктиди. До 11 вечора діапазон закривається. Приблизно така картина спостерігається в діапазонах 21 і 24 мГц. Я сказав би навіть до 28 мГц. Просто десятка закриватиметься раніше. До особливостей можна віднести ослаблення піків проходження у сутінкови часи. Проходження практично рівне на всій довжині дня. Ще є, ще є, а потім одразу -Ек: вже ні.

   Одним словом звичний розподіл областей проходження діапазонами протягом доби. На УКХ повний мінор. Області хоча б слабкого проходження до кордонів України не наближаються. Тобто до 17 числа просто тиша. Лише репітери місцевого розташування. На супутниках топ позиції займають ті самі. У FM транспондер ISS, SO-50, Diwata2, в іншому AO-7, RS-44 і картиношний JO-97. Весь парошний тиждень був активний Tevel-6, але вже другий день затих. Так що теж не дуже.

Квадрантиди щойно закінчилися, такої інтенсивності потоків у найближчому майбутньому більше не буде, зараз січневі Драконіди. Пік через три дні, але щільність метеорів дуже низька, тому пробувати можна, але результат швидше за все буде негативний. На схемі точка входу потоків в атмосферу. Але краще скористатися сервісом Вірго, який точно розрахує у яку точку небосхилу потрібно буде спрямовувати антени.

Одним словом покладатися можна лише на удачу. Я зазвичай за такого розкладу не граю. Так що "думайте сами, решайте сами, иметь или не иметь". Нагадую, що це лише розрахунок плюс статистика, тож якщо когось мій прогноз розчарує, прохання ногами дуже не штовхати.

Приступ алергії/ностальгії

 Приступ алергії(FT8)/ностальгії(CW)

   У пошуках цікавого двічі пробігся діапазонами зверха вниз і знизу вгору в FT8. Думав не буде NewOne, так буде DX... Нi так ні так. У серцях матюкнувся і пішов у телеграф. Тут хоч DX-ів багато. Застряг на Коста-Ріці. І екзотика та QSO важке. Мені таке подобається. Але хвилин через п'ять сигнал going up аж рівня до 5-ти балів і зв'язок відбувся. Цікава антена на десятку (це те, де я його дістав).

Та картка гарна. Там не лише папуги такі яскраві, а й місцеві дівчата. І жінки. Але він на них не дивиться швидше за все, неспішний пайлап під місцеве пиво напевно приємніше :-) 

Интересно LOTW или нет?

Результат роботи із захисту входу приймача

  У мене RBN CW Skimmer працює на RED PITAYA і використовує LW натягнутий між рештою моїх антен. А їх багато. І передавач у мене працює майже постійно. Тому виникла проблема захисту входу приймача. До речi хочаб одного:-) Зараз від цієї ж антени (через девайдер) працює діапазон 160 метрів у WEBSDR. Раніше я писав, як захистив вхід приймача.  А зараз часто працюю на 160 метрів і оскільки антена LW у цьому діапазоні приймає краще, то я передаю на Inv L, а приймаю на LW. Відстань між ними метра 4. Не більше. Принаймні протягом перших 40 метрів -)  Цікаво спостерігати за рівнем свого передавача на своєму ж захищеному вході WEBSDR - 100 ват в Inv L дає рівень 21 дБ на входi WEBSDR з LW 120 метрiв   

Працює захист. Головне, що швидко :-)

Субботняя карамель

 Сладкая парочка :-) Новенькое. Joy.

160. New World :-)

Дивлячись на водоспад WEBSDR на 160 метрів, згадується крилата фраза когось із наших контестменів про ефективну антену – світ, який не видно з дельтою 80-метрового діапазону :-)  За останній тиждень я вже кілька разів спостерігав достатню кількість станцій з Австралії і навіть пару-трійку новозеландців. Правда це було у FT8, але все-таки... Хто не вірить - подивіться самі у FT8 тут - https://uy2ra.ddns.net близько 9-ї вечора. А секрет простий - приймати став на WEBSDR (свій же) з антеною довжиною понад 100 метрів по верхівках тополь уздовж дороги. Влітку думаю наростити довжину. Ефективно.

Зверніть увагу на кількість станцій у телеграфі. Це у п'ятницю

День кулібіних

   У людині все має бути гарно: і розум, і руки. А коли голова працює, а руки не дуже, то доводиться чи просити сусідів, чи самому вчиться :-( Це я до того, що найменше країн у мене на 160, тому WEBSDR збирає що чути у FT8, вухами слухаю телеграфну ділянку, тобто розумний, а руками пилю нержавійку - кріплю кінцевики до основної осі ротатора. Точніше намагаюся кріпити. Навичок нуль, про дірки і то у приятелів питаю. А отвори ніяк. Вже два свердла затупив, а дірок ще 3 :-( Набагато легше було б з деревом. Ну тому що сам дерев'яний :-) Народжений поза шлюбом син тата Карло.

Як бонус за працелюбність вийшли два додаткові акумулятори до шуруповерту: здох основний, довелося розбирати корпуси акумуляторів і міняти в них акумулятори нікель-кадмій на літій-іон. Старі вже не схотів ставити. Зібрав. Працює. Кулібін!

Памяти А. Савенкова

 Леонид UT2II

История.  Спитак-Ленинакан

Все вы помните о страшном землетрясении случившимся в Армении. Разрушения были настолько сильными, что связь с внешним миром была полностью прервана. Буквально на на следующий день первый горноспасательный отряд из Донбасса вылетел на помощь. Эти люди умели помочь в любой ситуации, но не было главного обратной связи с ними. Срочно готовился второй отряд, собирали все необходимое, но надо было обеспечить надежную связи с базой в Донецке. Саши UR5IOK проявил инициативу, пошел к командиру горноспасательного отряда и предложил наладить связь на коротких волнах. Была создана базовая станция на коллективке UR3IWA с круглосуточным дежурством. Радистами в Ленинакан полетели самые достойные. 

Это Александр Савенков UR5IOK, Николай Онипко UY7IO, Сергей Дербенян UT2IB. Возник вопрос в надежном проверенном аппарате, который надо брать с собой. Саша UR5IOK обратился ко мне. Честно говоря, понимая, что ребята летят в неизвестность, шансов что трансивер вернется, было немного. Дал, конечно, это была моя хоть малюсенькая, но помощь. Связь держали каждый день. Особенно это было важно в первые дни. Туда на помощь рвались многие, приехало много отрядов, но связь имели единицы. Конечно, ребята передавали и чужие радиограммы, которые потом уходили с Донецка по адресам. Николай UY7IO будучи по специальности радистом в аэропорту рассказывал, что трансивер даже использовали для привода и посадки самолетов. Ребята там пробыли месяц и вернулись только когда там появились военные, которые наладили связь с центром. С ними вернулся и мой аппарат, поцарапанный, но живой. Здорово помогло что я отдал его в толстой сумке пошитой специально для него.

История четвертая. Звезды КВ Эфира

В 1991 удивительном году, а удивили нас ГКЧписты. Не зная, что это произойдет в августе, как раз на это время назначили соревнования «Звезды КВ эфира» в память о Георгии Румянцеве UA1DZ. Там были собраны лучшие радиоспортсмены бывшего СССР. От Украины там были и представители Донбасса Владимир Гордиенко UT1IA и Александр Савенков UR5IOK . Устроители обеспечивали всем вспомогательным оборудованием и антеннами конструкции Румянцева. Трансивера необходимо было брать свои. Владимир взял свой IC-735, а Александр проверенный RB4III. Сплав мастерства и качества аппаратуры дал отличный результат — первое место.

 А было это так……. — из воспоминаний Владимира Гордиенко UT1IA сейчас UZ1WW.

………От Донецкой области по отборочным критериям на “Звёзды КВ Эфира” 1991 прошел Владимир UT1IA и ему нужно было выбрать напарника в команду. Он выбрал своего друга по клубу UB3IWA Сашу Савенкова, а тот в свою очередь пригласил в качестве судьи Сашу Ульянича (ex RB5IJ), поскольку команда должна была состоять из двух радистов и судьи. С ними также полетела в Ленинград и жена Саши Савенкова Каролина – она еще не была в Питере, и ей очень хотелось его увидеть… Когда была жеребьевка. Донецким, досталась позиция под номером 13. UT1IA тогда пошутил: Повезло !

     По Положению позиции должны были располагаться не ближе 300м друг к другу, но когда приехали в поле выяснилось, что наша позиция стоит в самом центре поля, и сразу до 4-х позиций было не более 150 м. Нам объяснили просто: места на всех на поле не хватило, вот и всунули одну позицию в центр поля. Вот вам и 13 ! После наших протестов нам все-таки разрешили уйти на другую сторону дороги и там поставить палатку и антенны. Мы отсчитали 300 м от крайней антенны и оказались прямо посреди просяного поля на другой стороне дороги.

Всем участникам соревнований организаторы подготовили одинаковые антенны конструкции UA1DZ, в поле нам выдали схему, кучу труб для мачты, провода элементов с трапами – в общем набор сделай сам, обещали дать специалиста, чтобы помог всё это собрать и поднять. Пока мы бегали по полю и воевали за правильную позицию, начало темнеть, и когда мы уже всё перетащили на другую сторону дороги, времени почти не оставалось, чтобы вообще что-то поставить и мы приняли волевое решение: собрали мачту около 15 м, из проволоки для элементов (да простят нас питерцы) сделали вертикальный треугольник на диапазон 40 метров, запитанный с нижнего угла, а на 20-ку быстро собрали походный G.P., который Саша UR5IOK случайно взял с собой, как он сказал «на всякий случай», КСВ в обоих антеннах был около 2, но времени что-то делать уже не было, т.к. UT1IA с катушкой провода убежал в темноту искать по звуку ближайший генератор чтобы запитаться 220 В, а два Саши расставляли и подключали аппаратуру, слегка взбадриваясь коньяком, захваченным судьей Ульяничем тоже “на всякий случай” для сугреву. По положению разрешалось использовать дополнительную приемную антенну из провода не более 40 м, мы буквально за пол-часа до начала теста размотали эту катушку с проволокой прямо на просо (в 0,5 м от земли) в качестве дополнительной приемной антенны.

На “ране” сидел UT1IA на IC-735, а UR5IOK сидел на втором месте на трансивере RB4III. Начало теста, идет общий вызов на 40 м, темп неплохой – хорошо зовет Европа, вдруг UT1IA говорит: Саша стань на мою частоту послушай на свой “бевер” кто-то очень слабо зовет, кажется из мертвой зоны. Саша отвечает: так это же YL…, давай ему номер – связь состоялась, и таких “мультовых” связей провели еще несколько благодаря антенне “просяной волос” (по меткому выражению Савенкова) и трансиверу RB4III …

Когда после теста утром проснулись в палатке, обнаружили, что мы на поле одни. Какой-то колхозный мальчик нам сообщил, что все давно уехали на автобусах. Про нас забыли ! Мы километров пять шли с аппаратурой до какой-то дороги, там еще долго ждали хоть какой-нибудь транспорт, потом вцепились в единственный проезжавший микроавтобус, который нас «небесплатно» довез до гостиницы. А там нас ждал еще один сюрприз -сказали, что все уже давно уехали куда-то вводить связи в компьютер и UT1IA уставший, голодный и в кроссовках без шнурков поехал на метро вводить связи…

Как оказалось потом — мы по количеству связей были третьими, а по множителю, который обеспечивал твердый сплав (трансивер RB4III + оператор UR5IOK)… первыми. В итоге заняли первое место по очкам и получили памятный кубок “Звёзды КВ эфира” на банкете, который состоялся на следующий день, а еще на следующий день по всем ТВ шло “Лебединое озеро”, и под стенами гостиницы стояли БТРы – путч…

Луганчане сдали билеты на самолет и поехали поездом – опасались, что с аппаратурой будут сложности в аэропорту. Нам предлагали оставить трансиверы на хранение в Питере, а потом за ними приехать, когда рассосётся. Но мы решили рискнуть – запаковали всё в чемоданы и сдали трансиверы в багаж, в Пулково действительно были повышенные меры безопасности, и много всяких людей в форме, но все прошло нормально, и мы в Донецком аэропорту получили багаж в целости и сохранности – так оба трансивера вернулись домой… .

Итог

Трансивер пробыл у меня около 20 лет, я и мои друзья отработали на нем множество тестов, он часто стоял на ране на коллективке UT2IZZ в тестах EM2I. Таскал я его по полевым КВ дням и другим экспедициям, никогда не подводил. Был у него только один недостаток, нестабильное ГПД, из-за высокой частоты ГПД которая потом делится. Это схемное решение тех лет необходимое для большого динамического диапазона. Этот недостаток в общем-то проявлялось только при работе в цифровых связях, где повышенные требования к стабильности частоты. Позже Алексей сделал вариант с синтезатором для себя. Когда я увлекся работой в телетайпе пришлось приобрести TS-870. Для этого пришлось продать трансивер своему близкому другу.