Серед тривог і турбот сьогодення іноді випадає дві-три години на які можна відключити мозок від важких дум виживання і зачерпнути в долоню трохи радості. Наприклад, коли онука приходить, або є можливість на пару годин "присісти" в контест. Найчастіше якийсь ненапружений. Останній був LZ DX Contest. Чотири години затишного попискування в телефонах і тихі "клацання" стопора віброплексу подарували трохи забуту радість. Результат пропорційний до старання, 93 місце серед неболгарських станцій, але девіз олімпійців втішає: головне - участь. Наступного року спробую ще :-) Сертифікат скромно, але зі смаком. Мені сподобався.
