Погана не сама зброя, а той випадок, коли вона потрапляє в погані руки. І в СРСР певні моменти були кращими, ніж зараз. Зрозуміло, що у мого покоління минуле розфарбоване спогадами про бурхливу молодість, проте сьогодні я дивлюся на "чемпіонство" обласного масштабу і знаю, що зараз навіть це недоступно. Причому з технологічної точки зору виготовлення плакеток, дипломів та медалек зараз напевно простіше, ніж у 2011 чи 13 ... :-( Там, на медальці, ключове слово – перший.
А немає вже того духу спільних інтересів, суто спортивного азарту, як то не відчуваєш себе членом відокремленого, для "посвячених", кола людей, які так само як і ти можуть оцінити 9 band DXCC або острів Святої Єлени на 160.... І лежать медалі на полиці як минулорічна мішура з ялинки на снігу у дворі поряд зі сміттєвими баками. Скільки є сил намагаюся зберегти в громадi краплі того духу, товариства, спортивного суперництва, інтересу до життя що було, виходить погано. Невже справа у віці? Одні олд мени в ефірі :-( ? Тому?