Сьогодні вранці я вдома. Днями застудив вухо і начальник після двох днів страждань дав мені можливість сьогодні погріти вухо. Прокинувся як у відпустці, о 9 ранку. Виспався, вухо після знеболювального не боліло. Іра подала каву, а за вікном "випав перший сніг". Сніг мокрий, тому налипає на все поспіль, за винятком провідників тонше за 1.5 міліметра. З одного боку добре – Дуже красиво. Настрій з ранку чудовий. Бачу всі свої "мотузки".
А з іншого боку, по-перше, страшно, не обірвалися б. А по-друге, антени абсолютно всі розстроенни. І дуже сильно. Наприклад, інвертед L на 160 тепер має резонанс на 1600 кГц.
Двадцятка взагалі схожа на одногорбого верблюда. Резонанс пішов майже на два мегагерці. Зрозуміло, що з таким КСВ включати ніжні транзисторні підсилювачі не можна. Та й лампові, якщо розумні, відключатимуться по захисту.
А що буде з антеною на 6 метрів можно побачити нижче. На цьому діапазоні розлад не такий критичний, але біда в тому, що це ж і на прийом. Хлухий.
Таким чином, в ефірі не попрацюєш, тайм-аут. Можна чогось попаяти. Це, до речі, й непогано. Тому що мозок затуманений азартом погоні за DX не давав можливості зупинитися і зробити якщо не паузу, то хоч щось корисне по господарству :-)