Через два дні поїзд на курорт, і раптом з'ясувалося, що бідному пенсіонерові одягнути нічого. Дружина поскаржилася: купує все залізяки та залізяки, а пристойних штанів немає :-( І треба зізнатись, що це правда. Коли вже по дівках не ходити, то одяг хвилює тільки якщо його зовсім немає :-) Але у мене чудова робота, на якій регулярно видають спецівки та жилети з кишенями, куди поміщаються плоскогубці, викрутки та вимірювачі напруги :-) Багато. Усвідомивши свою помилку дав добро на поїздку до обласного центру за штанами :-) Треба сказати, що у відпустці це навіть порадувало – різноманітність хоч якась. А то чи робота, чи трансівер. Ну, ще фіззарядка для живота. Але він, до речі, хоч і не протестує, але не зменшується.
Вранці наш сільський вокзал - взірець ранкової романтики: пустельний перон і, за класиком, рейки - як перспектива світлого майбутнього :-) Десь там, за обрієм, лежать штани.
Якщо ж бути дуже чесним, треба було деякі залізні справи вирішити, плати поміняти з Олексієм UT5RB :-) Але формально всі домовленості дотримані: їдемо за одягом Повернувшись з парою нових штанів і модними футболками, з почуттям виконаного обов'язку, вже можна і пивка пригубити, і помузикувати на балконi у нових штанях, і над собою посміяться: поспішаю за паровозом, що пішов, наздогнати молодість...
